При виході з лікарні Джемеллі дівчинка Варвара привіталася з Левом XIV, з яким вона вже зустрічалася 31 грудня минулого року. Вона хотіла лише помолитися біля лікарні за Папу, який своїм благословенням підбадьорив її, щоб пережити операцію, натомість отримала нагоду поговорити з ним особисто, а також вручити подарунки: фотографію з їхніми обіймами перед базилікою Святого Петра та іграшку, виготовлену власними руками.
Про це повідомляє Vatican News.
Тривале привітання та кілька слів, сказаних за допомогою перекладача, в яких Варвара пояснила Папі, що ті грудневі обійми дали їй «силу подолати хворобу». А також те, що, щойно дізнавшись про госпіталізацію Папи, вона відчула, що хоче приїхати до Риму, щоб помолитися за нього під його вікном і відповісти на ті важливі обійми разом із побажанням швидкого одужання. Дівчинка попросила у Папи благословення. І Лев XIV охоче благословив її разом з батьками.
До лікарні Джемеллі Варвара прибула близько полудня разом із татом Дмитром та мамою Іриною. Вони напередодні вирушили з Кастелламонте, що в провінції Торіно, де мешкають і де їх прийняли після втечі від бомб в Україні. Сім’я покинула рідне місто на півдні країни й знайшла притулок у Чернівцях, де в 2025 році в дівчинки діагностували важку недугу. Завдяки підтримці гуманітарної організації «La Memoria Viva» з Кастелламонте вона прибула до Італії на лікування в лікарню «Реджіна Марґеріта» у Турині. Обстеження, проведені кілька днів тому, принесли їй ту добру новину, на яку вона чекала місяцями. І Варвара захотіла розповісти про це Папі.
Фотографія та м’яка іграшка
Вкотре завдяки мережі солідарності дівчинці вдалося здійснити свою мрію. Крім того, що особисто привіталася, вона вручила з Леву XIV подарунки, які підготувала: роздруковану фотографію їхніх обіймів на площі Святого Петра у рамці з традиційної кераміки Кастелламонте та власноручно виготовлену іграшку з фетру, що зображала Папу.
Варвара розповіла, що іграшка Басік, яку вона забрала з дому, є єдиним спогадом з попереднього життя. Коли вона прибула в чужу країну, не знаючи мови та не маючи друзів, Басік став її другом, що супроводжував шлях до одужання. Тому для Папи вона вирішила зробити щось подібне, щоб сказати йому: «Як Басік супроводжував мене, так і ця іграшка нехай супроводжує тебе на шляху до одужання».
