У промові до представників влади та громадянського суспільства Екваторіальної Ґвінеї Лев XIV окреслив бачення Церкви щодо соціальних, політичних і глобальних викликів. Виходячи з ідей святого Августина про два “міста” – Боже і земне, – він наголосив, що кожна людина і суспільство постійно роблять моральний вибір між логікою любові й спільного блага і логікою егоїзму, влади і матеріальної вигоди. Соціальна доктрина Церкви не пропонує політичної програми, але дає орієнтири для формування сумління.
Про це пише Vatican News.
Після візиту ввічливості до Президента Екваторіальної Ґвінеї, здійсненого після прибуття в цю країну у вівторок, 21 квітня 2026 р., Папа Лев XIV у президентському палаці в місті Малабо, яке до січня цього року було столицею, також зустрівся з представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства, до яких звернувся з промовою.
«Радості й надії, смуток і страждання бідних та всіх, хто страждає, є також радощами й надіями, смутком і стражданнями Христових учнів, і не існує нічого справді людського, що не знаходило б відгуку в їхніх серцях», – процитувавши ці слова з душпастирської конституції Другого Ватиканського Собору Gaudium et spes, Лев XIV зазначив, що вони найкраще виражають мотиви та почуття, що привели його до Екваторіальної Ґвінеї, «щоби зміцнити у вірі та втішити народ цієї країни, яка переживає стрімкі зміни». «Адже так само, як у серці Бога, так і в серці Церкви лунає відгомін того, що відбувається тут, серед мільйонів людей, за яких наш Господь Ісус Христос віддав своє життя», – підкреслив Папа.
Два міста Августина: моральний вибір між земним і вічним
Лев XIV пригадав твір святого Августина «Про місто Боже», в якому автор описує два символічні міста – Боже і земне – що відображають два різні способи життя. Боже місто – вічне, і воно характеризується безумовною Божою любов’ю, поєднаною з любов’ю до ближнього, особливо до бідних; а земне місто – це місце тимчасового життя, зосередженого на собі, матеріальних речах і тимчасових інтересах. У цій перспективі обидва міста існують разом аж до кінця часів, і кожна людина своїми рішеннями щодня виявляє, до якого з них вона хоче належати.
«Я знаю, що ви розпочали грандіозний проект будівництва міста, яке вже кілька місяців є новою столицею вашої країни», – сказав Єпископ Риму, зауважуючи, що назва столиці Сіудад-де-ла-Пас, яка іспанською означає «Місто Миру», перегукується з біблійним Єрусалимом (з івриту Єрушалаїм – “місто миру”). «Нехай таке рішення спонукає кожне сумління замислитися над тим, якому місту воно хоче служити!» – підкреслив Папа, нагадуючи, що згідно із святим Августином, життя в земному місті «зосереджене на гордій любові до себе, на жадобі світської влади та слави, що ведуть до руйнування».
Але, як вказував Августин, християни покликані жити в цьому земному місті, пам’ятаючи, що їхня справжня батьківщина – це Боже місто. Цю ідею добре передає приклад Авраама: він жив на землі як мандрівник, шукаючи «місто, збудоване Богом». «Кожна людина, – підкреслив Лев XIV, – може почерпнути мудрість із прадавнього усвідомлення того, що вона живе на землі як паломник. Важливо розрізняти те, що є вічним, і те, що минуще, не піддаючись прагненню несправедливого багатства та ілюзії панування». Папа додав, що християни живуть у звичайному суспільстві (земному місті) й беруть участь у політичному житті, намагаючись діяти за принципами Святого Письма. “Місто Боже” не дає готової політичної програми, а радше пропонує моральні орієнтири для розуміння і розвитку суспільства.
Соціальна доктрина Церкви і виклики сучасної нерівності
Єпископ Риму зазначив, що Соціальна доктрина Церкви допомагає людям орієнтуватися у складному сучасному світі, спонукаючи шукати Боже Царство і Його справедливість. Церква допомагає формувати сумління через Євангеліє та моральні принципи, поважаючи свободу окремих людей і народів. Мета Соціальної доктрини Церкви – виховувати людей, здатних відповідати на нові виклики кожного покоління.
За словами Папи, одним із таких викликів сьогодні є соціальна несправедливість, що проявляється у тому, що лише незначний відсоток людей володіє переважною більшістю світових ресурсів. Водночас існує парадокс: з одного боку, існують люди, які не мають навіть базових речей (їжі, житла, роботи), а з іншого боку, багато людей мають доступ до сучасних технологій, які поширюються через глобалізовані ринки. Тому, як підкреслив Лев XIV, завдання влади і політики полягає в тому, щоб «усувати перешкоди на шляху цілісного розвитку людини, опираючись на принципи справедливого розподілу благ і солідарності».
Технологічний прогрес, ресурси і загрози глобальних конфліктів
Глава Католицької Церкви зауважив, що стрімкий технологічний розвиток прискорив спекуляції навколо природних ресурсів, а також призвів до того, що на другий план відходять базові цінності, такі як збереження створіння, права місцевих громад, гідність праці та захист громадського здоров’я. Лев XIV процитував Апостольське напоумлення Папи Франциска Evangelii gaudium, в якому підкреслюється: «Сьогодні ми мусимо сказати “ні” економіці виключення та нерівності. Ця економіка вбиває». Святіший Отець додав, що поширення збройних конфліктів часто зумовлене експлуатацією родовищ нафти та інших корисних копалин, яка відбувається без урахування норм міжнародного права та права народів на самовизначення.
Лев XIV зауважив, що навіть нові технології, як видається, «розробляються та використовуються насамперед у військових цілях і в контексті, який не передбачає розвиток можливостей для всіх». «Доля людства, – наголосив він, – ризикує зазнати трагічного краху, якщо не відбудеться зміна курсу у питанні прийняття політичної відповідальності та не буде забезпечено пошану до інституцій та міжнародних угод. Бог цього не хоче. Його святе Ім’я не можна оскверняти прагненням до панування, зарозумілістю та дискримінацією, і насамперед, його ніколи не можна використовувати для виправдання рішень та дій, що ведуть до смерті».
Наприкінці своєї промови Папа Лев XIV висловив переконання, що молоде суспільство Екваторіальної Ґвінеї знайде у Церкві підтримку «у формуванні вільного та відповідального сумління», з яким крокуватиме у майбутнє. «У світі, зраненому тиранією, народи прагнуть справедливості. Треба цінувати тих, хто вірить у мир, і наважуватися на політику, що йде проти течії, ставлячи в центр загальне благо. Дуже потрібна сміливість нових бачень та освітній проект, який дасть молоді простір і довіру. Місто Боже, місто миру, слід сприймати як дар, що сходить згори, до якого слід спрямувати наше прагнення та всі наші ресурси», – наголосив він.
