2 квітня у Запоріжжі, в Санктуарії Бога Отця Милосердного, відбулася урочиста Меса Тайної Вечері, яка відкрила святкування Пасхального Тридення — найглибших і найважливіших днів у житті Церкви.
Про це повідомляє сторінка Харківсько-Запорізької дієцезії.
Богослужіння очолив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас. Разом із ним молилися єпископ Ян Собіло, священники Харківсько-Запорізької дієцезії, богопосвячені особи та численні віряни.
На початку Святої Меси єпископ-помічник Ян Собіло звернувся до присутніх із теплим і водночас глибоким словом: «Розпочинаємо святе Пасхальне Тридення — дні нашого спасіння. Це час, коли небо особливо торкається землі, коли Бог наближається до людини у своїй любові.
Я дуже прагнув, щоб Нунцій був разом із нами в ці святі дні. Молився про це протягом Великого посту — і сьогодні бачимо, що Господь вислуховує молитви. Маємо цю благодать бути разом: із Нунцієм, його співпрацівниками, монахинями та всією спільнотою. Під час цієї Літургії ми станемо свідками знаку, який залишив нам сам Христос — обмивання ніг. Це не просто обряд, а жива наука любові».
У своєму слові Апостольський Нунцій Вісвальдас Кульбокас підкреслив особливе значення цього місця і часу: «Запоріжжя є дуже символічним для нас. У ці дні ми переживаємо не лише спогад про страсті Господні, але й реальність страждання, яка триває поруч. Ми особливо єднаємося в молитві з нашими військовими — тими, хто часто не має можливості молитися. Ми молимося за них і разом із ними. Але сьогодні Церква зосереджує наш погляд на ще глибшій тайні — Євхаристії та священстві. Тому просімо Господа, щоб наша молитва була зосередженою, щоб ми відклали все інше і стали перед Ним із відкритим серцем. Щоб Він простив наші гріхи і дозволив нам гідно увійти в ці святі таїнства».
Особливо глибокою була проповідь Нунція, у якій він запросив вірян не лише слухати, але й переживати таїнство, що відбувається:
«Сьогодні у вступній молитві ми просили: “Вчини, Господи, щоб ми з цієї великої тайни черпали повноту любові і життя”. Що означає це слово — “таїнство”? У біблійному розумінні це не лише щось приховане. Це — Божа присутність, яка діє навіть у найзвичайніших моментах. Ми дивимося на літургію — слова, жести, обряди — і все виглядає звичайно. Але саме в цьому є тайна: Бог присутній тут і тепер».
Проповідник наголосив, що справжнім покликанням людини є увійти в живий діалог із Богом: «Наше завдання — не залишити Бога лише ідеєю чи теорією. Ми покликані прийняти Його, увійти з Ним у відносини. Молитва має стати ніби біноклем, який фокусує наш погляд на Богові. І тоді все інше відходить на другий план».
Роздумуючи над Євангелієм, Нунцій звернув увагу на внутрішній стан Ісуса: «Євангеліє каже: “Знаючи, що надійшла Його година…” І що робить Ісус? Він не тікає від страждання. Він сідає до столу з учнями, звершує Тайну Вечерю, дивиться на Отця і прагне виконати Його волю. І сьогодні Господь ставить кожному з нас запитання: чи ти готовий поставити Бога понад усе? Чи готовий дивитися на Нього більше, ніж на свої страхи, труднощі, обставини? Це непросте питання. І чесна відповідь часто — ще ні. Але саме це стає наміром нашої молитви».
Центральною темою проповіді стала любов — любов, яка не відступає: «Євангеліє продовжує: “Він полюбив їх до кінця”. Це означає — без умов, без меж, до останнього подиху. Ісус ділився хлібом і вином, а потім став на коліна і омив ноги учням. І серед них був Юда. Ісус знав про його зраду — але не відкинув його. Це сильний знак: Бог не перестає чекати на людину навіть тоді, коли вона не готова».
Нунцій особливо підкреслив важливість молитви за тих, кого важко любити: «Ми приходимо до Бога не лише з тими, кого любимо. Ми приносимо також тих, кого нам важко прийняти — навіть ворогів. Це не означає виправдовувати зло, але означає не дозволити ненависті пустити коріння в нашому серці. Бо Христос показує нам любов, яка йде до кінця».
Роздумуючи над жестом обмивання ніг, проповідник заохотив вірян до глибокого внутрішнього переосмислення: «Ісус знімає свій верхній одяг. Це знак того, що перед Богом не має значення зовнішнє. Ми також приходимо гарно одягнені, приготовані — але в певний момент маємо “зняти” все це і залишитися такими, якими є: зі своєю вірою, слабкістю, бажанням любити.
І тоді Ісус показує найважливіше — як любити в дії».
На завершення Нунцій залишив вірянам конкретний духовний виклик: «Ми не приходимо на Kітургію лише, щоб подивитися чи послухати. Ми приходимо, щоб навчитися.
Запитай себе: де я покликаний любити більше? У сім’ї, у спільноті, серед друзів? Дуже часто не хтось інший є проблемою — а саме ми: наші слова, байдужість, відсутність любові.
Немає одного рецепта для всіх. Але є одне завдання для кожного — вчитися любові у Христа. І якщо ми про це не забудемо — ми справді станемо Його учнями».
Меса Тайної Вечері завершилася обрядом обмивання ніг, під час якого Апостольський Нунцій, наслідуючи жест Христа, омив ноги дванадцятьом представникам спільноти — як знак служіння, покори і любові.
Цей вечір став не лише спомином події з Євангелія, але й живим досвідом Божої присутності — тихої, глибокої і такої, що кличе кожного: любити до кінця.
Фото: Санкутарій Бога Отця Милосердного в Запоріжжі
Текст: с.Пауліна SCM
