Християнська місія вимагає того, щоб не бути прив’язаними до речей і місць, вона неможлива без справжньої зустрічі та постійно наражається на нерозуміння, її постійно супроводжує хрест. Думками про це ділився Папа Лев XIV, вперше під час свого понтифікату очоливши Святу Месу з освячення мира.
Про це пише Vatican News.
«В перший рік, коли я очолюю Святу Месу мира як Єпи1скоп Риму, прагну разом з вами замислитися над місією, до якої Бог посвячує нас як свій народ», – сказав Папа Лев XIV на початку проповіді, яку він виголосив під час Святої Меси з освяченням мира, яку він очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані у Великий четвер, 2 квітня 2026 р., і на яке зібралося духовенство Римської дієцезії. Молитовна зустріч розпочалася Літургією Годин, а після проповіді священники відновили свої обітниці. Далі відбулося освячення священних єлеїв, призначених для уділення Святих Таїнств.
Запрошуючи під час проповіді замислитися над спільною місією, Святіший Отець наголосив, що йдеться «про християнську місію, місію Ісуса, й ніяку іншу», в якій «кожен бере участь відповідно до свого покликання». «Відновлюючи наші обітниці, ми перебуваємо на служінні місіонерському людові. Разом усіма охрещеними ми є Христовим Тілом, помазані Його Духом свободи та втіхи, Духом пророцтва та єдності», – наголосив проповідник, звертаючись до єпископів і пресвітерів. За його словами, ми називаємо Церкву «апостольською», бо вона є посланою, їй доручено нести втіху пригнобленим. Трьома ж вимірами християнської місії, на яких зупинився Папа, є непривʼязаність, зустріч і нерозуміння.
Жодне місце не повинно стати огорожею
Насамперед необхідне розставання з «тим, що знайоме й певне», щоб «жодне місце не стало огорожею, жодна ідентичність – лігвом» . «Немає миру, не вирушаючи в дорогу, – підкреслив Лев XIV, – немає усвідомлення без розставання, немає радості без ризику». Однак, «готовність втратити, спустошити себе, не є самоціллю, а умовою зустрічі та близькості». «Любов справжня лише тоді, коли вона беззбройна, вона потребує, щоб було якнайменше обтяжень, жодного виставлення на показ, вона делікатно оберігає слабкість та оголеність», – наголосив проповідник, визнаючи, що не є легко «поринути в таку ризиковану місію», але не буде «радісної звістки для вбогих», якщо приходити до них із знаками влади, і не буде справжнього визволення, «якщо не звільнимося від прив’язаності до матеріальних благ».
«Ні» логіці домінування та сваволі
З цього випливає нагальність зустрічі, тобто другого виміру християнської місії, який протягом історії часто спотворювався «логікою домінування». «Пріоритетним є пам’ятати, що ані в душпастирській, ані в соціальній та політичній сферах, добро не може прийти від свавілля. Великі місіонери є свідками наближення навшпиньки, методом якого є спільне життя, безкорисливе служіння, відмова від будь-якої стратегії розрахунку, діалог, шанобливе ставлення», – нагадав Святіший Отець. За його словами, йдеться про втілення, яке набуває форми інкультурації: як єпископи, священники, черниці та ченці, як християни «ми є гостями», відкритими на те, щоб приймати й бути прийнятими, також і в тих місцях, де, «здається, секуляризація є здобула найбільший поступ».
Хрест є частиною місії
Далі Папа вказав на те, що живе свідчення всього Христового Тіла, місія, – це не «геройська пригода когось одного», а спільна дорога в Церкві, що пролягає також через нерозуміння та відторгнення – третій і найдраматичніший із вимірів. «Хрест є частиною місії: посланництво стає більш гірким і страшнішим, але й більш безкорисливим та проривним. Тоді імперіалістична окупація світу переривається зсередини, насильство, яке і до сьогодні претендує, щоб бути законом, демаскується», – наголосив Лев XIV, пояснюючи, що вбогий, ув’язнений, відкинутий Месія поринає у темряву смерті, «але таким чином виводить на світло нове творіння».
Приклад свідків віри
Коли в житті здається, що все скінчилося, як підкреслив Папа, саме тоді «ми можемо перейняти надію багатьох свідків». Він згадує одного з них, який йому «особливо дорогий»: святого Оскара Ромеро, Архиєпископа Сан-Сальвадора, вбитого 24 березня 1980 року під час служіння Святої Меси та канонізованого 14 жовтня 2018 року. На його честь щороку 24 березня відзначається День мучеників-місіонерів. За словами Святішого Отця, «святі творять історію», й у світі, «який розривають на шматки руйнівні сили», постає новий народ – «не жертв, а свідків». «У цю темну годину історії Богу було до вподоби послати нас поширювати аромат Христа там, де панує запах смерті. Поновімо наше “так” цій місії, яка вимагає від нас єдності та приносить мир. Так, ми готові!» – підсумував Лев XIV, закликаючи долати відчуття безпорадності та страху.
