Месою Господньої у катедральному соборі Римської дієцезії – базиліці святого Йоана на Латерані, Лев XIV розпочав Пасхальне Тридення. Повторивши під час богослужіння вчинок Ісуса, Який обмив ноги апостолам, Папа під час проповіді наголосив, що Ісус полюбив нас не тому, що ми на це заслужили, а саме через те, що полюбив нас, Він очищає нас, щоб ми могли відповісти на Його любов.
Про це пише Vatican News.
У Великий Четвер, 2 квітня 2026 року, ввечері Папа Лев XIV прибув до базиліки святого Йоана на Латерані. Тим самим відновивши традицію звершення Святої Меси Господньої вечері у катедральному соборі Римської дієцезії. Востаннє таку Месу в цій базиліці звершив ще у 2012 році Папа Бенедикт XVI.
«Сьогоднішня урочиста вечірня літургія вводить нас у Святе Триденне: Страстей, Смерті та Воскресіння Господнього. Ми переступаємо цей поріг не як спостерігачі і не зі звички, а в особливий спосіб, ведені самим Ісусом: як запрошені на Вечерю, під час якої хліб і вино стають для нас Таїнством спасіння. Адже ми беремо участь у бенкеті, під час якого Христос, “полюбивши своїх у світі, полюбив їх до кінця” (Йн 13, 1): Його любов стає жестом і поживою для всіх, виявляючи Божу справедливість. У світі, саме там, де лютує зло, Ісус любить остаточно, назавжди, усім собою», – розпочав проповідь Папа.
Стиль Бога
Як зазначив проповідник, жест омивання ніг апостолам – це щось більше, ніж моральний взірець, Ісус нам довіряє свій власний спосіб життя. «Обмивання ніг є жестом, який становить синтез Божого об’явлення, зразковим знаком Слова, що стало тілом, Його неповторною пам’яткою. Приймаючи вигляд слуги, Син відкриває славу Отця, підважуючи світські критерії, які забруднюють нашу совість», – підкреслив Святіший Отець.
Жестом обмивання ніг, за словами Папи, Ісус очищає не лише наш образ Бога від ідолопоклонства та богохульства, які його заплямували, але й очищає наш образ людини – людини, яка вважає себе могутньою, коли панує, яка прагне перемогти, вбиваючи рівного собі, яка вважає себе великою, коли вселяє страх. Христос – справжній Бог і справжня людина – дає нам, натомість, приклад відданості, служіння та любові. «Ми потребуємо Його прикладу, щоб навчитися любити, не тому, що ми до цього нездатні, а саме для того, щоб виховати себе та один одного до справжньої любові. Вчитися діяти за прикладом Ісуса – Знаку, який Бог закарбовує в історії світу – є завданням на все життя», – наголосив Лев XIV.
Покликані відповісти на любов
Ісус, як наголосив проповідник, є Учителем і Господом, Який усуває всі маски божественного та людського. Він подає свій приклад не тоді, коли всі щасливі й люблять Його, а в ту ніч, коли Його зрадили, у темряві нерозуміння й насильства, щоб було цілком зрозуміло: Господь любить нас не тому, що ми добрі й чисті; Він любить нас і саме тому прощає нас та очищає. «Господь не дарує нам любов тому, що ми даємо себе омити Його милосердям; Він дарує нам любов, і тому омиває нас, щоб ми таким чином могли відповісти на Його любов», – підкреслив Папа. Цей приклад Ісуса не можливо наслідувати заради вигоди, неохоче чи з лицемірством, а лише з любові. Служіння, як зазначив Святіший Отець, можливе лише тоді, коли ми дозволимо, щоби Ісус спершу послужив нам.
День вдячності
У Великий Четвер Церква вшановує встановлення таїнств Євхаристії та Священства. Внутрішній зв’язок між цими двома таїнствами, як нагадав Папа, виражає досконале дарування Ісуса, Верховного Священника, та Євхаристії, живої навіки. У єпископах та священниках, настановлених «священниками Нового Завіту» згідно з заповіддю Господа, присутній знак Його любові до всього Божого народу, якому вони покликані служити всім своїм єством. «Великий Четвер – це день щирої вдячності та справжнього братерства. Нехай сьогоднішня вечірня Євхаристійна адорація в кожній парафії та спільноті стане часом роздумів над жестом Ісуса – коли ми, як і Він, стаємо на коліна і просимо сили, щоб наслідувати Його у служінні з такою самою любов’ю», – підсумував Лев XIV.
Після проповіді Папа Лев омив ноги дванадцятьом священникам. Одинадцять із них він особисто висвятив минулого року, а дванадцятим був духовний отець Папської Вищої духовної семінарії Римської дієцезії.
