З 13 до 15 березня у місті Кам’янець-Подільський відбулися чергові реколекції для голосу. Директор Музичного душпастирства молоді Кам’янець-Подільської дієцезії о. Микола Бистрицький розповів про історію виникнення душпастирства, особливості реколекцій, а також про їх перебіг та найближчі плани Музичного душпастирства.
Отче, на минулих вихідних відбулися Великопісні реколекції для голосу. Назва звучить досить метафорично. Чи йдеться тут про щось більше, ніж просто про вокальні вправи?
Реколекції для голосу – це, передусім, реколекції для людей, які шукають глибокого духовного й емоційного пережиття близькості Бога. Тут голос і музику ми використовуємо як інструмент для розвитку духовності. Тому, звісно, маємо багато репетицій (у голосах, в ансамблі, окремо для хору та оркестру, а також зведені репетиції), але все це є приготуванням до зустрічі з Христом у Євхаристії та адорації.
Як з’явилася ідея організувати музичні реколекції?
Я б не сказав, що це музичні реколекції, бо це не одноразова акція, яка скликає людей. Це ціле душпастирство, яке об’єднує не лише тих, хто співає, а й тих, хто займається реєстрацією, організовує логістику тощо. А сама ідея виникла як відповідь на потребу та бажання людей, для яких це важливо.
Практичним підґрунтям для цього стали вігілійні Літургії в м. Летичеві перед урочистістю Матері Божої Летичівської в однойменному санктуарії. На них збирався молодіжний хор, що складався з учасників паломництв, які туди прямували.
А щодо організації, логістики, реєстрації і так далі – хто цим усім займається?
Цим займається молодь. Є молоді люди, які вже тривалий час у цьому служінні – їх ми називаємо організаторами. Серед них переважно ті, хто раніше просто приїжджав на реколекції, брав у них участь, а тепер виконує роль вчителів, тренерів тощо.
У цьому і полягає сенс душпастирства: це не просто «фірма», яку найняли для організації заходу, а спільнота, яка разом молиться, постійно зустрічається з різними труднощами й розвивається, вирішуючи їх з Божою благодаттю.
Якщо так вже наблизитися до останніх реколекцій: чи це були лише учасники з Кам’янець-Подільської дієцезії?
Ні, мені здається, що в нас ще не було таких реколекцій, на яких була б виключно молодь із Кам’янець-Подільської дієцезії. Загалом це складно відстежити, бо є люди, які починали приїжджати на реколекції, коли належали до нашої дієцезії, а тепер, наприклад, хтось переїхав до Києва і там має активне служіння як органіст у парафії; хтось переїхав на постійно, а хтось — тимчасово у зв’язку з навчанням.
Тому ми за цим не дуже стежимо і не ставимо цього в пріоритет. Коротко кажучи: основна кількість учасників — із нашої дієцезії, але приїжджають також із різних куточків України й не тільки.
Наскільки я знаю, молодь завжди чекає на ці зустрічі. Як Ви думаєте, що саме їх так притягує?
Одне з того, що притягує, – це спільнота. Коли ми щось робимо разом, докладаємо зусиль, особливо коли нам не вдається, але ми все одно стараємося і не здаємося, – це дуже об’єднує. Я постійно спостерігаю, як люди, які вже два-три рази переживали реколекції, приїжджають, обіймаються, згадують спільні історії, сумують один за одним. І поруч із ними з’являються нові люди, які приїжджають уперше. Це завжди виклик. На кожних реколекціях я кажу їм, щоб не хвилювалися: це зміниться, і наступні реколекції вже стануть для них «зустріччю зі своїми».
Але, мабуть, найбільше притягує досвід близькості Бога. На цих реколекціях ми готуємося до пережиття адорації і Євхаристії. Коли ти докладаєш зусиль, щоб до чогось приготуватися, плоди значно більші. Тому адорація, до якої ти готувався два дні, відрізняється від тієї, на яку ти просто приходиш у своїй парафії як пасивний учасник. Зазвичай це глибший, навіть певною мірою містичний досвід для учасників реколекцій. Тому, думаю, вони сумують і хочуть повертатися.
А які несподіванки чи особливості чекали на учасників цього разу під час Великопісних реколекцій?
Цього разу ми мали дещо змінену програму, оскільки в Кам’янці саме проходили Дні захисту життя. Наш ординарій, єпископ Едуард Кава OFMConv, попросив внести до програми дня спільну Літургію з учасниками цієї події. Тому в суботу о 18:00 ми переживали Святу Месу в катедрі свв. Апостолів Петра і Павла, на якій співали.
Водночас, як зазвичай, на цих великопісних реколекціях у суботу ми маємо Хресну дорогу у формі адорації, але через зміни вона була перенесена на п’ятницю і мала більш традиційний характер. Її для нас провів єпископ Едуард.
Загалом кожного разу все трохи інакше, адже змінюється склад учасників. Навіть поява чи відсутність однієї людини в хорі впливає на звучання, настрій і загальну атмосферу. Тому кожні реколекції є трохи іншими. Так було і цього разу: були речі, над якими працювали і які давалися важче, хоча очікували, що буде легше, а щось, навпаки, виявилося легшим, ніж здавалося.
Чи можете Ви вже поділитися планами на найближчі заходи, які готує музичне душпастирство для молоді?
Так, звісно. Наприкінці червня, якщо не помиляюся, з 26 числа, ми плануємо передпаломницькі реколекції для голосу. Вони цікаві й унікальні тим, що передують паломництву. Під час них ми не лише переживаємо реколекції, а й готуємося духовно і музично до Євхаристії на завершення паломництва в Летичеві. Запрошуємо всіх: якщо не на самі реколекції, то принаймні на вечірню Святу Месу 5 липня і наступного дня – на урочисту відпустову Месу.
Також матимемо реколекції перед Дієцезіальними днями молоді – вони триватимуть тиждень і плануються на середину серпня. Пізніше цього року відбудуться так звані «наші-наші» реколекції, зазвичай у жовтні. Вони відрізняються тим, що на них використовуємо твори лише українських композиторів. Тому вони дуже своєрідні й мають особливу атмосферу – ці твори близькі учасникам і переживаються по-іншому.
Доповніть будь ласка речення. Музика для католицької молоді сьогодні – це?
Це потенціал.
Фото зі сторінки DDMkp
