Проповідуючи під час останніх цієї весни передвеликодніх відвідин парафії, Папа Лев XIV наголосив на тому, що якою б глибокою не була прірва, в яку людина може впасти через гріх, Христове світло є сильнішим, а святкування неділі для християн означає святкувати таїнство життя як дар, перед яким ніхто не сміє ігнорувати крик про допомогу.
Про це пише Vatican News.
Що означає «дивитися Божими очима»? Відповідь на це запитання шукав Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 15 лютого 2026 р., ввечері, очолив на парафії Пресвятого Ісусового Серця, що в північно-східній околиці Риму, недалеко від в’язничного комплексу «Ребіббія». Цим він завершив передвеликодні відвідини парафій, в рамках яких побував у п’яти парафіях, по одній у кожному душпастирському окрузі Римської дієцезії.
Джерело радості
На початку проповіді Святіший Отець звернув увагу на те, що ця неділя Великого Посту має назву «laetare», тобто, «Радій», що перегукується із словами пророка Ісаї «Радій, Єрусалиме», яким розпочинається Євхаристійне богослужіння. За його словами, це спонукає замислитися, адже в теперішній час у світі «численні наші брати й сестри страждають через сповнені насильства конфлікти, викликані абсурдною претензією на те, що можна вирішити проблеми й розбіжності за допомогою війни». Дехто навіть пробує вплутати в цей вибір на користь смерті Боже імʼя. «Але Бога не може завербувати пітьма. Він завжди, радше, приходить для того, щоби дарувати світло, надію та мир людству, і саме мир повинні шукати ті, хто Його призиває», – наголосив проповідник, додаючи, що саме в цьому й полягає послання цієї неділі: «Якою б глибокою не була прірва, в яку людина може впасти через свої гріхи, Христос приходить, щоб принести сильніше світло, здатне визволити її від засліплення злом, щоб вона почала нове життя».
Погляд любові
У цьому контексті Папа перейшов до роздумів над євангельською розповіддю про оздоровлення сліпонародженого, зауваживши, що цю зустріч Ісуса з жебраком можна назвати до пологів: завдяки цій зустрічі він, як дитина, відкриває новий світ, бачачи себе, інших та життя Божими очима. «В чому ж полягає цей погляд», – запитав Лев XIV, вказуючи, насамперед, у світлі євангельського епізоду, на необхідність здолати «упередження того, хто маючи перед собою стражденного, бачить лише знехтуваного, вартого зневаги, або проблему, якої слід уникнути». «Ісус чинить інакше: Він дивиться на сліпого з любов’ю, не як на нижчу істоту чи набридливу присутність, а як на близьку людину, яка потребує допомоги. Так їхня зустріч стає нагодою для того, щоб у всіх проявилося Боже діло», – підкреслив проповідник.
Сліпота перед спасенною зустріччю
Сліпець, як зауважив далі Святіший Отець, відновивши зір, стає свідком світла. Це несе за собою певні труднощі: він мусить звикнути до багатьох речей, раніше незнаних, до зміни стосунків, а навіть наражається на ворожість законовчителів, настільки, що й батьки не мають відваги його захистити, а Ісуса обвинувачують у тому, що порушив суботу. «Таким чином у присутніх проявляється інша, відмінна й ще більш серйозна сліпота: сліпота, що не дозволяє їм побачити прямо перед собою обличчя Бога, заради чого вони проміняли можливість спасенної зустрічі на марну впевненість, яку дає їм буквальне дотримання формальних правил. Перед обличчям такої недалекоглядності Ісус не зупиняється, показуючи, що немає такої “суботи”, яка могла б стати на заваді акту любові», – мовив Лев XIV, нагадуючи, що сенсом суботнього відпочинку для ізраїльського народу, а для нас – недільного – є «святкувати таїнство життя як дар, перед яким ніхто не сміє ігнорувати крик про допомогу».
Розвивати дар світла
За словами Папи, сліпими в цьому сенсі іноді можемо бути й ми. Ісус, натомість, закликає нас жити по іншому, що добре зрозуміла перша християнська громада. «Мої дорогі, саме такі плоди ми покликані приносити як діти світла; і ваша парафія вже близько дев’яноста років вірно виконує цю місію, приділяючи особливу увагу проблемам бідності, соціальної ізоляції та надзвичайних ситуацій, зважаючи на те, що на її території розташована в’язниця Ребіббія, а також проявляючи безліч інших проявів чуйності та солідарності», – сказав проповідник, перераховуючи різні благодійні ініціативи місцевої громади та свідчення милосердя. За його словами, йдеться про «дар світла», довірений їм, що вони дбали про те, щоб воно зростало та поширювалося в світі.
