Ознайомлюючи вірних зі спадщиною Другого Ватиканського Собору, зокрема з його догматичною Конституцією про Церкву Lumen gentium, Святіший Отець роздумував над поняттям Божого люду, важливим покликанням якого є «бути вкоріненим у Христі».
Про це пише Vatican News.
«Саме Христос, даючи Своє Тіло і Свою Кров, єднає цей народ у Собі остаточно. Це народ, який тепер складається з членів усіх народів; він єдиний через віру в Христа, через приналежність до Нього, через життя тією ж життєвою дійсністю, що й Він, оживлений Духом Воскреслого. Це і є Церква: Божий народ, який черпає своє існування з тіла Христа і який сам є тілом Христа», – підкреслив Папа Лев XIV в своїй катехизі під час загальної аудієнції, що в середу, 11 березня 2026 р., відбулася на площі Святого Петра у Ватикані.
Божий люд у Господньому задумі спасіння
Папа поділився думками про минуле й теперішнє Божого люду у світлі догматичної Конституції Другого Ватиканського Собору про Церкву Lumen gentium. Святіший Отець зазначив, що Бог здійснює діло спасіння в історії, обираючи реальний народ і перебуваючи серед нього. Він кличе Авраама і укладає союз з його дітьми, про яких дбає та яких супроводжує. «Ідентичність цього народу визначається Божою дією і вірою в Нього. Вони покликані стати світлом для інших народів, немов маяк, який притягне до себе всі народи, усе людство (пор. Іс 2:1–5)».
В Конституції Lumen gentium зазначається, що «все це відбувалося в підготовці та прообразі того нового і досконалого завіту, який мав укластися з Христом, і того повнішого обʼявлення, яке мало бути передане самим Словом Божим, що стало людиною» (LG, 9). Як пояснив Папа, Христос, даючи Своє Тіло і Кров, єднає у Собі народ, який, хоч і складається з різних націй, але об’єднаний вірою та приналежністю до Нього. Тому Церква, за словами Святішого Отця, є «Божим людом, який черпає своє існування з тіла Христа і який сам є тілом Христа» та зібранням «усіх тих, хто у вірі споглядає Ісуса» (LG, 9).
Найважливіше покликання – бути Божими дітьми
Папа пояснив, що Божий люд є месіянським народом, оскільки його главою є Христос – Месія. Ті, хто до нього належать, не пишаються власними заслугами чи титулами, але усвідомлюють дар бути в Христі та через Нього – доньками і синами Бога. . «Понад будь-яке завдання чи функцію, у Церкві справді важливим є бути вкоріненими у Христі, бути Божими дітьми з благодаті. Це також єдиний почесний титул, до якого ми повинні прагнути як християни».
За словами Святішого Отця, Церква є місцем, де вірні безперестанно отримують життя від Отця і вчаться жити як Його діти та як брати і сестри між собою. Саме тому любов, прийнята і пережита в Ісусі, є законом, який оживляє взаємини в Церкві, а її метою є Царство Боже, до якого прямує все людство.
Як нагадує Собор, «всі люди покликані належати до нового Божого люду. Тому цей народ, залишаючись одним і єдиним, повинен поширитися на цілий світ і на всі віки, щоб здійснився намір волі Бога» (LG, 13). Церква, беручи участь у місії Христа, покликана звіщати Добру Новину повсюди й усім (пор. LG, 17), щоб кожна людина мала можливість зустрітися з Христом. Церква, будучи єдиною у Христі – Господі і Спасителі кожної людини, – ніколи не може замикатися в собі, але залишається відкритою для всіх.
Знак надії для людства
Як зазначив Папа, в Церкві є місце для кожного, а кожен християнин покликаний поширювати Євангеліє і свідчити про Христа там, де живе і працює. «Таким чином Божий народ виявляє свою католицькість, приймаючи багатство різних культур і водночас пропонуючи їм новизну Євангелія, яке очищає та підносить їх (пор. LG, 13)».
Церква є одна, як зауважив Папа, але водночас охоплює всіх. Один великий богослов описав її як «єдиний ковчег спасіння», покликаний прийняти у собі всю людську різноманітність.
На завершення Святіший Отець підкреслив, що знання того, що Церква збирає людей різних національностей у вірі, є великим знаком надії, особливо в наш час, позначений численними конфліктами і війнами. Церква, у якій люди різних мов і культур разом досвідчують віру в Христа, є знаком у самому серці людства – «нагадуванням і пророцтвом тієї єдності та миру, до яких Бог Отець кличе всіх своїх дітей».
