Коментуючи під час Святої Меси в храмі Санта-Марія-делла-Презентаціоне у західній околиці Риму євангельську розповідь про зустріч Ісуса з самарянкою при криниці, Папа Лев XIV наголосив, що спрага життя і любові цієї жінки є спрагою Церкви і всього людства, пораненого гріхом. Втамувати її може зустріч з Ісусом, Який дає живу воду, що струменіє із милосердя Отця.
Про це пише Vatican News.
«Як до криниці з Євангелія, до цієї парафії приходять чоловіки і жінки, поранені в серці, скривджені в гідності і спраглі надії. Вам належить невідкладне і визвольне завдання показувати близькість Ісуса, Його прагнення визволити наше існування від зла, яке загрожує йому, пропонуючи справедливе, істинне і повне життя», – сказав Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси в парафіяльному храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці, яку він очолив там ввечері у неділю, 8 березня 2026 року.
Ця парафія на західній околиці Риму стала четвертою, яку Єпископ Риму відвідав з передвеликоднім пастирським візитом. Саме поряд з цим храмом розташований український греко-католицький собор Святої Софії, тож й у молитовній зустрічі зі Святішим Отцем взяли участь, серед інших, українські діти, що готуються до урочистого Святого Причастя, які вручили йому свої символічні подарунки. Як і всі такі пастирські візити, також і цей включав зустрічі з різними категоріями парафіян, з парафіяльною радою та Євхаристійне богослужіння в парафіяльному храмі. Серед співслужителів були настоятель храму Святої Софії о. Марко Семеген разом зі своїми помічниками.
У пошуках сенсу
Зауваживши на початку проповіді, що на дорозі Чотиридесятниці, яка веде до Пасхи, глибоко переплітаються близькість Бога і наше життя віри, а Господь кличе нас до навернення, Папа саме в цьому ключі запросив поглянути на євангельську розповідь про зустріч Ісуса з самарянкою, яка є спонукою «переосмислити наші стосунки з Богом». «Спрага життя і любові самарянки є нашою спрагою: спрагою Церкви і всього людства, пораненого гріхом, але ще більш глибоко сповненого прагненням Бога. Ми шукаємо Його, як воду, навіть коли не усвідомлюємо цього, щоразу, коли запитуємо себе про сенс подій, щоразу, коли відчуваємо, як нам бракує добра, якого прагнемо для себе і для тих, хто поруч із нами», – пояснив проповідник, додаючи, що в цих пошуках ми зустрічаємо Ісуса.
Зустріч, яка перемінює
Папа звернув увагу на те, що жінка приходить до криниці в незвичну пору, можливо, ховаючись від поглядів сусідок, сповнених осуду за невпорядковане сімейне життя. Але саме тоді Ісус на неї там чекає. Він любить її так, як ніхто її досі не любив, Він прагне дарувати їх воду нового життя, здатну втамувати найглибшу життєву спрагу. «Замість колишньої спраги, сповненої гіркоти та духовної посухи, Божий Син дарує життя, оновлене водою, що струмує з милосердя Отця. Все змінюється у зустрічі з Господом: спрагла жінка стає джерелом, відкинута стає довіреною особою. Жінка, сповнена сорому, тепер переповнена радістю; та, що мовчала в селі, стає місіонеркою для всіх його мешканців», – сказав Лев XIV, підкреслюючи, що така неймовірна переміна відбувається, коли зустрічаємо Ісуса, розмовляємо з Ним, живим Словом, Яке стало тілом заради нашого спасіння.
Проповідник зауважив, як євангельська розповідь детально описує шлях зростання. Жінка поступово пізнає ідентичність Ісуса – чоловіка, пророка, Месію та Спасителя. Перебуваючи поруч з Ним, вона поступово стає джерелом істини. В її серця струменіє нова вода Божого дару, так що вона з поспіхом повертається до односельчан, прагнучи ділитися отриманим визволенням. «Мої дорогі, через Хрещення всі ми отримали благодать нової води, яка омиває всі гріхи і втамовує будь-яку спрагу. Як і самарянці, так і нам сьогодні, у Великий Піст, дано час, щоб знову відкрити для себе дар цього Таїнства, яке, немов двері, ввело нас у віру і християнське життя. Як добрий і турботливий Пастир, Господь чекає на нас і завжди супроводжує нас там, де ми живемо, і такими, якими ми є. Він з милосердям зцілює наші рани і стає для нас даром, роблячи нас здатними стати даром для наших братів і сестер», – наголосив Святіший Отець, вказуючи на те, що парафіяльна спільнота покликана ставати місцем такої зустрічі для всіх, хто живе на цих теренах, де не бракує труднощів і викликів.
