Коментуючи в проповіді під час відвідин римської парафії Вознесіння Господнього євангельську розповідь про Ісусове Преображення, Папа Лев XIV поділився думками про те, що перед обличчям усього, що спотворює людину і життя, Церква не перестає звіщати і свідчити Євангеліє, яке преображає і дає життя.
Про це пише Vatican News.
Подорож віри передбачає зречення та втрати, але веде до зростання в багатстві, яке ніхто не може викрасти. На цьому наголосив Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 1 березня 2026 р., ввечері, очолив у парафіяльному храмі Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа в східному мікрорайоні Риму Квартіччоло. Ця околиця, позначена складним соціальним контекстом, стала третьою метою передвеликодніх пастирських візитів Єпископа Риму. Як і попередніми разами, візит передбачав привітання з представниками різних категорій парафіяльного життя, між якими були матері дітей, що лікуються від наркотичної залежності, зустріч з парафіяльною радою та Євхаристійне богослужіння.
Подорож, яка починається з втрати
Під час проповіді Святіший Отець зупинився, насамперед, на читанні з Книги Буття, що розповідає про початок подорожі Авраама, зауваживши, що кожен з нас може розпізнати себе в цій подорожі. «Життя – це подорож, яка вимагає довіри, уповання на Боже слово, яке кличе нас і часом вимагає залишити все. Тоді може виникнути спокуса тікати від непевності, як від запаморочливого відчуття, яке бентежить, хоча саме зсередини неї можна оцінити обітницю неочікуваної величі», – сказав проповідник, звернувши увагу на те, що постійно прагнемо тримати все під контролем, але тоді втрачаємо нагоду відкритися на несподіванку, знайти справжній скарб.
Папа зауважив, що подорож Авраама починається з втрати землі та дому, що «зберігають пам’ятки про його минуле». Але звершенням подорожі є нова земля і незліченне потомство. «Також і ми, – сказав він, – якщо дозволимо вірі покликати нас у дорогу, ризикнути новими рішеннями щодо життя і любові, то перестанемо боятися втратити щось, бо відчуватимемо, що зростаємо в багатстві, яке ніхто не може викрасти».
Найбільша обітниця
Щось подібне, за словами Наступника святого Петра, пережили також апостоли, йдучи за Ісусом до Єрусалиму, де Вчитель мав довершити свою місію, віддавши своє життя на хресті, щоб для всіх стати благословенням. Знаємо, який спротив у них викликала ця думка, але вони мусіли зрозуміти, що «бути благословенням можна лише коли здолаємо інстинкт самозбереження та прийнявши те, що Ісус доручає в Євхаристійному жесті: бажання жертвувати своє тіло як хліб на поживу, жити й умерти, щоб дати життя». «Ось що таке неділя: це зупинка в дорозі, яка збирає нас навколо Ісуса. Ісус підбадьорює нас, щоб не зупинятися і не змінювати напрямок. Не існує більшої обітниці, не існує ціннішого скарбу, як жити, щоб дарувати життя!» – наголосив проповідник, нагадавши, що кілька днів перед Преображенням Ісус розповів учням, якою є кінцева мета Його подорожі – страсті, смерть і воскресіння.
Слухати Ісуса
Це викликало в апостолів спротив. І ось через кілька днів, коли в їхніх вухах ще відлунювали ці слова, Ісус бере Петра, Якова та Івана на гору. Христос розбиває «внутрішню пітьму учнів», коли постає перед їхніми очима переображений в сліпучому сяйві, в супроводі Мойсея та Іллі, які свідчать, що в Ньому сповняється Писання. І толі Петро знову, як зауважив Папа, стає «речником нашого старого світу», його бажання зупинити все й контролювати. Його пропозиція поставити намети – це бажання припинити подорож, яке веде до Єрусалиму… Й ось лунає голос Отця, що здається благанням: «Це Син мій улюблений, Його слухайте».
«Цей голос сьогодні лунає для нас: “Слухайте Ісуса!”. І я, мої дорогі, – сказав Лев XIV, – хочу серед вас стати відлунням цього заклику і сказати вам: прошу вас, сестри й браття, слухаймо Його! Він і сьогодні подорожує з нами, щоб навчити нас у цьому місті логіки безумовної любові, відмови від будь-якого захисту, який стає кривдою. Слухаймо Його, увійдімо в Його світло, щоб стати світлом світу, починаючи з мікрорайону, в якому ми живемо. Все життя парафії та її груп існує для цього: це служіння світлу, служіння радості».
Знаки надії
Святіший Отець підкреслив, що після Преображення подорож Ісуса не припинилася, і також Церква, й ця парафія зокрема, отримує від цього євангельського уривка свою місію. «З огляду на численні та складні проблеми цієї території, які нависають над вашим життям тут, вам довірено педагогіку погляду віри, яка преображає все надією, поширюючи захоплення, спільність, креативність як ліки від численних ран цього району», – сказав Єпископ Риму, називаючи парафіян знаками надії, які уприсутнюють світло Преображення. «Перед обличчям усього, що спотворює людину і життя, ми не перестаємо звіщати і свідчити Євангеліє, яке преображає і дає життя», – підсумував він.
