Зустрічаючись із семінаристами чотирьох духовних семінарій з Іспанії, Святіший Отець наголосив на особливостях надприродного життя, яке приносить плід через глибоку вкоріненість у Бозі.
Про це пише Vatican News.
«Семінарія завжди є знаком надії для Церкви», – сказав Папа Лев XIV приймаючи у суботу, 28 лютого 2026 р., на аудієнції спільноти чотирьох іспанських духовних семінарій: Алькали-де-Енарес, Толедо, Міждієцезіального округу Каталонії та Картахени. У своєму слові Святіший Отець зосередився на надприродному погляді на реальність.
Жити Богом
Лев XIV навів фразу Ґілберта Кіт Честертона: «Усуньте надприродне, і ви знайдете вже не природне, а неприродне», зауваживши, що людина створена для того, щоб жити у живому зв’язку з Богом. «Коли ці відносини затьмарюються або слабшають, життя починає розладжуватися зсередини. Неприродним є не тільки те, що викликає скандал; достатньо буде просто жити, не зважаючи на Бога у повсякденному житті, залишаючи Його осторонь критеріїв і рішень, якими ми керуємося у житті», – сказав Папа. За його словами, ці слова по-особливому стосуються тих, хто готується до священства, оскільки надто неприродним є те, що семінарист або священник звично говорить про Бога, але внутрішньо живе так, «наче Його присутність існує лише на рівні слів, а не в глибині життя». «Ніщо не може бути небезпечнішим, ніж звикнути до Божих речей, не живучи Богом. Тому, зрештою, все починається – і завжди повертається – до живих і реальних стосунків з Тим, хто обрав нас без жодних наших заслуг», – підсумував Святіший Отець.
Віра, яка проявляється у життєвих рішеннях
За словами Лева XIV, мати надприродне бачення означає не втікати від реальності, а «навчитися розпізнавати дію Бога в конкретних подіях повсякденного життя», що є важливим принципом християнського життя, особливо на шляху до свячень. «Такий погляд віруючої людини на реальність повинен щодня втілюватися в конкретних життєвих виборах; інакше навіть такі за своєю суттю добрі практики, як навчання, молитва, життя в спільноті, можуть внутрішньо спорожніти і втратити свою суть, перетворившись на просте виконання обов’язків, – застеріг Папа. – Простий і перевірений спосіб підтримувати цей погляд – це вправлятися в практиці присутності Бога, яка тримає серце пробудженим, а життя повсякчас спрямованим до Нього».
Святіший Отець навів у цьому контексті слова з першого псалма, у якому праведник прирівнюється до дерева, посадженого біля водних потоків, яке приносить своєчасно плоди (Пс. 1,3). «Кажуть, що дерева “вмирають стоячи”: вони залишаються прямостоячими, зберігають зовнішній вигляд, але всередині вже є сухими. Щось подібне може статися в семінарійному житті, а згодом і в священстві, коли плідність плутають з інтенсивністю діяльності або з суто формальним доглядом за її зовнішніми проявами. Духовне життя приносить плоди не завдяки тому, що є видимим, а завдяки тому, що глибоко вкорінене в Богові. Коли нехтують цим корінням, усе зсередини висихає, аж поки не “вмирає стоячи” без жодного звуку», – зауважив Лев XIV.
На завершення Папа закликав присутніх перебувати в єдності з Христом (пор. Мк. 3, 14), що є основою виховання до священства, щоб дозволити Богові формувати себе зсередини. За його словами, хоч людські засоби, психологія та формаційні посередники є цінними і необхідними, вони не можуть замінити особисті взаємини з Богом та здатність бачити, як Бог діє у власному житті та в житті народу. «Головною дійовою особою цього шляху є Святий Дух, який формує серце, вчить відповідати на благодать і готує до плідного життя у служінні Церкві. Все починається зараз, у звичайних справах кожного дня, де кожен вирішує, чи залишитися з Богом, чи намагатися триматися лише власних сил», – зазначив Святіший Отець.
