У своїй четвертій медитації в рамках духовних вправ для Папи та Римської курії норвезький монах і єпископ Ерік Варден говорив про християнське поняття свободи: прагнення віддати своє життя за те, щоб світ був визволений у Христі.
Про це пише Vatican News.
Християнська свобода «не полягає в тому, щоб завоювати світ силою, а в тому, щоб любити його розп’ятою любов’ю, настільки великодушною, що ми бажаємо віддати за нього своє життя, щоб він був визволений у Христі». Це підкреслив преосвященний Ерік Варден, чернець Ордену цистерціанців суворого дотримання-траппістів і єпископ Тронхейма в Норвегії, у четвертій з медитацій для духовних вправ Папи і Римської курії, що відбулася вранці 24 лютого в Паолінській каплиці Апостольського палацу на тему «Стати вільними».
Свобода не означає жити по-своєму
Проповідник послався на роздуми святого Бернарда, цистерціанського абата з Клерво, над рядком із Псалма 90: «Він визволив мене з пастки мисливців і з гіркого слова». На думку Бернарда, коли люди забувають про свою духовну природу, вони деградують до рівня тварин. Тоді нам здається природним «робити по-своєму, задовольняти свої бажання і реалізовувати свої плани без перешкод, хизуватися і хвалитися своїми ідеями». Святий монах закликає людину, яка настільки деградувала, визнати, «що ти став твариною, на яку мисливці натягнули сильця».
Тож завдання, яке стоїть перед нами у цей час Великого Посту, є подвійним. Розвинути чітке розуміння мисливців, які підстерігають нас, а потім шукати ліки від нашого нещасного самопоневолення. Щоб бути вірогідними проповідниками Євангельського звіщення про визволення, ми повинні спочатку навчитися, що означає бути вільними. Це передбачає базове зобов’язання зрозуміти, де і як ми потрапили в пастку, а потім розірвати її і піднятися над нею на орлиних крилах. Але союз зі світом з метою здобуття багатства у фінансовому чи репутаційному сенсі перетворює нас з орлів на курей.
Християнська свобода і справа справедливості
Святий Бернард радить усвідомлювати свободу, яку для нас здобув Христос. Бути вільними означає приймати Його спасіння як дар, з радісною вдячністю. «Символом свободи, – пояснює єпископ Варден, – залишається Божий Син, Який “зрікся Себе самого”». Своїм беззастережним «Так!» волі Отця Христос нагадує нам, що «прийняття християнської ідеї свободи передбачає страждання». Коли Він каже нам не противитися злу, «Він не просить нас толерувати несправедливість, а дає нам зрозуміти, що іноді справі справедливості краще служить страждання, коли ми відмовляємося відповідати силою на силу».
І це дуже далеке від поняття свободи, яке, на думку норвезького монаха і єпископа, домінує в публічній дискусії. Він закликає бути обережними, «коли свобода, заручниця сили, маніпулюється як засіб легітимізації дій таких безособових суб’єктів, як “партія”, “економіка” або навіть “історія”. З християнської точки зору, жодна репресивна політика не може бути виправдана посиланням на ідеологічну “свободу”. Єдина значуща свобода – це особиста свобода, і свобода однієї людини не може скасувати свободу іншої».
Підсумовуючи, проповідник зазначив, що сьогодні в Європі «різноманітні політичні чинники експлуатують лексику свободи, викликаючи напруженість. Те, що одна частина суспільства сприймає як “звільнення”, інша вважає гнобленням. Утворюються протилежні табори, які з усіх боків вимахують прапором “свободи”. Запеклі конфлікти виникають через несумісність програм, що нібито прагнуть до визволення».
