20-21 лютого в м. Мукачеві в рамках підвищення кваліфікації катехитів відбувся формаційний курс на тему: «Дитяче горювання та супровід дітей і спільнот у переживанні втрат».
Про це пише Мукачівська дієцезія.
Провадила курс лекторка з Угорщини – Єва Алберт, спеціаліст по ментальному здоров’ю, фахівець по опрацюванню дитячого горювання, фасилітатор, педагог, тренер. Доступність лекцій стала можливою завдяки перекладу, який робила Едіта Жабей.
Цей курс містив теоретичну та практичну частину. Всього у навчанні взяли участь 13 катехитів з різних парафій Мукачівської дієцезії.
У перший день присутні розглянули тему дитячого горювання, причини його виникнення та поглибили свої знання переживання втрати різними віковими категоріями дітей від немовляти до підліткового віку. Наступного дня учасники включились в практичну частину курсу. Більш детально поговорили про групи взаємопідтримки та як їх організовувати, а також розглянули конкретно кожну зустріч таких груп та їх наповнення.
Загалом курс був дуже цікавий, інтенсивний, творчий і, не дивлячись на досить важку тему, між учасниками панувала приємна, дружня та щира атмосфера. Ось декілька відгуків від самих учасників.
«Мені даний курс насамперед допоміг зрозуміти відмінності у переживанні горя і втрат між дорослими та дітьми, – каже Андрій. – Також цінним було пізнати особливості переживання втрат різними віковими групами дітей, їхні реакції на це та різні можливості підтримки з боку дорослих. Важливо було почути, що переживання горя – це щось нормальне і не потрібно штучно від цього відмежовуватися.
Практичні творчі вправи допомогли невимушено задуматися над своїм життям та своїми втратами, а через це і над важливістю цієї допомоги для дітей. Курс цікавий та практичний і особливо актуальний в час війни, коли так багато втрат».
Поділилась враженням також катехитка Вікторія: «Цей курс мають пройти всі, хто горює. Бо втрата – це така велика пустка, яку ти заповнюєш іншими людьми, роботою, залежностями, але все одно чогось не вистачає і ти почуваєшся самотньою. В час горювання треба мати можливість виплакатися, бути слабкою, злою, розбитою. На курсі я, не очікуючи сама для себе, почала горювати, і сьогодні, плачучи на кладовищі, маю чітке розуміння, що це треба було зробити 13 років тому, але, на жаль, ніхто не знав як, а я тим паче. Тож я не прошу, а роблю заклик: розповсюджуйте цей курс, бо біль втрати час не лікує. Дякую Богу, Єві і всім організаторам за можливість побувати на курсі, за можливість допомагати іншим. Нехай Господь оберігає кожного з вас і допомагає у вашому служінні».
«Хочу щиро подякувати за курс по дитячому горюванню. Це був надзвичайно цінний і глибокий досвід для мене як для людини, – розповідає катехитка Оля. – Матеріал подавався доступно, структуровано та з великою повагою до теми втрати. Особливо цінним було те, що курс не лише дає теоретичні знання, а й практичні інструменти для роботи з дітьми, які переживають горе. Після навчання я краще розумію вікові особливості проживання втрати, реакції дітей та способи підтримки без травми. Окремо хочу відзначити атмосферу безпеки й підтримки під час занять — це дуже важливо, коли мова йде про такі чутливі теми. Рекомендую цей курс усім, хто працює з дітьми або є батьками. Він допомагає не боятися теми втрати, а вчить бути поруч — уважно, та з любов’ю».
Під час короткого, але насиченого курсу катехити вчились на практиці, як допомогти дітям висловити свої почуття за допомогою творчості, рухливих ігор та ігор із запитаннями, за допомогою яких можна більш детально поговорити про те, що відчуває дитина.
Сестра Діана Попович з Конгрегації Ісуса каже: «Дякую за таку можливість Єві, Едіті та Йосипу. Дуже приємно було слухати. Ще ніколи не була на такому курсі, де під час конференції не нудьгувала б. Було дуже цікаво. Мені відкрилося тут, що навчання може бути цікавим, веселим і через це я можу зрозуміти краще діток і допомагати їм. А особливо також пізнавати глибше себе. Пізнавати на скільки глибоко може бути переживання втрати».
Дійсно, маємо потреб багато і важливо, щоб ми знали користуватись інструментами, які нам є дані. «Найголовніше для мене, мабуть, найцінніше в цьому курсі було те, що я могла ще раз пережити і опрацювати ту втрату, яку роками замовчувала, – щиро розповідає сестра Катерина Василенко зі згромадження Марійних сестер з Тур’я Ремети. – Тепер вже в голові прокручую, як буду ці знання використовувати в роботі з дітьми. Тож маємо потреби, маємо інструмент і нехай Бог всім нам щедро благословить у нашому служінні».
Здобуті знання катехити вже застосовуватимуть у своєму служінні в Ужгороді, Тур’я Реметі, Середньому, Мукачеві, Клячанові та Ключарках.
Текст: с. Катерина Василенко МС
Фото: диякон Йосип Рогожан
