Зустріч Папи Лева XIV зі священниками Римської дієцезії, яка відбулася на початку Великого Посту, завершилася спілкуванням, під час якого Єпископ Риму відповів на чотири запитання пресвітерів різного віку.
Про це пише Vatican News.
Зустрічаючись у перший четвер Великого Посту, 19 лютого 2026 р., зі священниками Римської дієцезії, Папа Лев XIV не тільки виголосив заздалегідь приготовану промову, але й відповів на чотири запитання, даючи як певні духовні напрямні, так і конкретні душпастирські вказівки й батьківські поради.
Бути прикладом для молоді
Діалог розпочав кардинал Бальдо Рейна, Вікарій Папи для Римської дієцезії, який представив чотирьох священників, яких було обрано для того, щоб поставити запитання від імені чотирьох вікових груп. Серед них був також молодий священник, якого Папа Лев висвятив у травні минулого року. Він поставив питання про те, як вони, молоді священники, можуть супроводити ровесників. Папа, перш за все, закликав звернути увагу на реальність сімей, з яких походять ці молоді люди: сім’ї, що переживають дуже сильні кризи, відсутність батьків. Багато молодих людей «також пережили досвід покинутості», тому священник повинен «знати їхню реальність». «Бути поруч у цьому сенсі, супроводжувати їх, але не бути просто одним із молодих», – стверджує Святіший Отець. У цьому контексті важливим є свідчення священника, який може запропонувати приклад для наслідування.
Папа закликає не зупинятися на тих молодих людях, які продовжують відвідувати парафію чи ораторію. «Треба організовувати, думати, шукати ініціативи, які можуть стати виходом із ситуації», – сказав він римським священникам. «Ми повинні йти самі, ми повинні запрошувати інших молодих людей, виходити на вулицю; пропонувати, можливо, різні способи, заходи» між спортом, мистецтвом, культурою. «Пізнавати» – це ключове слово, на думку Святішого Отця, й пізнання відбувається через людський досвід дружби з молодими людьми, які «живуть в ізоляції, в неймовірній самотності». Особливо після пандемії, але також і через смартфони. Тому потрібно зрозуміти, як запропонувати молоді «інший тип досвіду дружби, спілкування і, поступово, сопричастя», а з цього досвіду – «запросити їх також до пізнання Ісуса».
Пізнавати спільноти, яким служимо
Близькість і пізнання – це два шляхи, які Папа вказує також для душпастирства, відповідаючи на запитання парафіяльного священника про те, як бути ефективним серед сучасної культури, не повертаючись до анахронічних схем. За словами Лева XIV, першим кроком є «справжнє пізнання спільноти, в якій я покликаний служити». Тут він згадує свій особистий досвід: «Я жив у Римі чотири роки в 80-х роках, потім дванадцять років з 2000 по 2012-13 роки, а тепер уже три роки, і щоразу, коли я повернувся до Риму, в певному сенсі я знайшов інший Рим. Є багато речей… У “вічному місті”, скажімо, дороги ті самі, ями ті самі, але життя дуже змінилося. Тож, щоб служити також як Єпископ Риму, я багато думав, коли ми поїхали до Остії минулої неділі, щоб поговорити з цими людьми, потрібно починати з якомога глибшого пізнання їхньої реальності».
Ні проповідям, написаним штучним інтелектом
Отже, заклик полягає в тому, щоб зануритися в реальність. Справжню реальність, яка значно відрізняється від тієї, що «приходить до нас, навіть якщо ми цього не хочемо», а саме «штучного інтелекту, використання Інтернету». І тут Лев XIV застерігає від «спокуси готувати проповіді за допомогою штучного інтелекту». «Як і всі м’язи в тілі, якщо ми їх не використовуємо, якщо ми їх не рухаємо, вони відмирають, так і мозок потрібно використовувати, тому і наш інтелект потрібно дещо тренувати, щоб не втратити цю здатність», – зазначив він. Крім того, «справжня проповідь – це ділитися вірою» , а ШІ «ніколи не зможе ділитися вірою». «Якщо ми можемо запропонувати інкультуроване служінння в місці, в парафії, де ми працюємо, люди хочуть бачити нашу віру, наш досвід пізнання і любові до Ісуса Христа», – підкреслив Папа.
У цьому сенсі, за словами Святішого Отця, надзвичайно важливим є «молитовне життя», яке полягає не лише в «рутині якнайшвидшого промовляння бревіарію, який я маю навіть у своєму мобільному телефоні», але й у «часі перебування з Господом». Завдяки такому життю, справді вкоріненому в Господі, можна запропонувати щось відмінне.
Invidia clericalis
Інша порада, яку Папа дає священникам, – це жити у братерстві, дружбі, розвиваючи міжособистісні стосунки між собою. Тому слід остерігатися «однієї з пандемій духовенства на глобальному рівні» – так званої «invidia clericalis» (заздрості духовенства). Саме так «руйнуються стосунки», виникають плітки і все нищиться замість того, щоб будувати мости дружби. «Ми всі люди, у нас є почуття, емоції, багато речей, але як священники – і я маю надію, що вже з семінарії – ми можемо давати приклади життя, в яких священники можуть бути справді друзями, братами, а не ворогами чи байдужими один до одного», – стверджує Святіший Отець.
У цьому зв’язку Лев XIV згадує прекрасний приклад священичого братерства в Чикаго, його рідному місті, де група священиків ще з часів семінарії домовилася зустрічатися раз на місяць. Деякі з них робили це до 90 років: вони збиралися, молилися, чогось вчилися. Навчання – це ще одна тема, на якій наголошує Наступник святого Петра: «Навчання в нашому житті має бути постійним, безперервним». Лев XIV закликає рухатися і не сидіти склавши руки: «Ніхто не приходить до мене». «Не біймося стукати в двері інших, брати ініціативу, говорити товаришам або групі друзів, деяким: чому б нам не зустрічатися час від часу, щоб разом вчитися, разом розмірковувати, помолитися, а потім смачно пообідати?».
Свідки цінності життя
Ділитися радощами, труднощами, досвідом допомагає подолати кризи і готує до прийняття моменту, коли настають «старість, хвороба, самотність». Але «якщо людина живе все життя як шлях, що веде нас вперед, навіть з тягарем років, часто також – чи то в молодості, чи в старості – з хворобами, з цими труднощами, вона матиме здатність, з Божою благодаттю, прийняти хрест, страждання, що настають», – запевняє Єпископ Риму. В цьому контексті Папа Лев торкнувся питання евтаназії, яке обговорюється в багатьох країнах. «Питання кінця життя, людей, які більше не бачать сенсу в житті і несуть хрест хвороби, кажучи: “Я більше не хочу це терпіти, я краще покінчу з життям”. Якщо ми так негативно ставимося до свого життя, а іноді страждаємо менше, ніж багато інших людей, як ми можемо сказати їм: “Ні, ти не можеш покінчити з життям, ти повинен прийняти це”?», – запитує Наступник святого Петра священникам. Ми, додає він, «повинні бути першими свідками того, що життя має величезну цінність».
Тому важливо бути вдячними, покірними і проявляти близькість. «Безумовно, ми всі знаємо когось із літніх людей, хворих, священників, мирян, черниць… які переживають дуже важкі часи. Дзвонімо їм, відвідуймо їх. Докладаймо зусиль, щоб допомогти цим терплячим людям». Це також вимагає відновлення доброї традиції відвідувати хворих парафіян з Причастям і Оливопомазанням. «Сьогодні, коли священників стало менше, а літніх людей більше, стало прийнято: “Ну що ж, пошлімо мирян, нехай вони це роблять”. Миряни роблять добру справу… Але це не означає, що священник може сидіти вдома і дивитися інтернет, поки інші відвідують хворих», – наголосив Святіший Отець.
Наостанок Папа скерував думку також до літніх священників: «Навіть якщо вони хворі і прикуті до ліжка, якщо вони прожили життя, віддане служінню та жертовності, вони добре знають, що їхня молитва також може бути великим служінням, великим даром. Їхнє життя й досі має велике значення».
