З нагоди Всесвітнього дня радіо Редакційний віцедиректор Дикастерії у справах комунікації Святого Престолу міркує над унікальністю радіомовлення, у яке щоразу більше входить технологія штучного інтелекту.
Про це пише Vatican News.
«Радіо має чарівну силу торкатися віддалених і давно забутих струн душі», – говорив колись канадський філософ і дослідник впливу медіа Герберт Маршалл Маклуен. Ці слова цитує Редакційний віцедиректор Дикастерії у справах комунікації Святого Престолу Алессандро Джізотті у своїй статті з нагоди Всесвітнього дня радіо, який щороку відзначається 13 лютого під патронатом ЮНЕСКО. Цьогорічна тема відзначення присвячена зв’язку між радіо та штучним інтелектом.
Центральна роль людського голосу
«Радіо вже не є просто радіо», – сказав двадцять років тому о. Федеріко Ломбарді, SJ, тодішній директор Радіо Ватикану, коли подкасти були «практично елітарним експериментом», а соціальні мережі ще перебували в зародковому стані. «І все ж о. Ломбарді інтуїтивно відчував, що радіо, гнучке і надзвичайно стійке медіа, змінювало свій вигляд. Вкотре. Через двадцять років (це ціла геологічна ера, зважаючи на швидкість, з якою розвивалася технологія комунікацій у цьому відрізку століття), можна сміливо констатувати, що прогноз цього єзуїта справдився», – зазначає Алессандро Джізотті. Він зауважує, що радіо – винахід Ґульєльмо Марконі – від часу заснування зберегло свої характерні риси, незважаючи на зміни. «Центральне місце завжди займає голос. Голос із його емоціями. Емоціями, викликаними піснею або інтерв’ю, розмовою зі слухачем або промовою публічної особи. Голос із його здатністю досягати слухача більш безпосередньо, коли потрібно повідомити про щось значуще. Радіо залишається в певному сенсі “геніальним другом” інших засобів комунікації – старих і нових – які продукують інформацію. Мабуть також тому, що в радіопередачі (або в подкасті) технологія відіграє ключову, однак не домінуючу роль», – зауважує віцедиректор Дикастерії у справах комунікації. Водночас він запитує про тривання цього в майбутньому, зважаючи на вплив штучного інтелекту (ШІ).
Штучний інтелект: не більше ніж інструмент
«“Штучний інтелект – це інструмент. Не голос”. Ця тема, обрана ЮНЕСКО для Всесвітнього дня радіо 2026 року, відображає й підкреслює дедалі більш очевидну й нагальну занепокоєність. Чи замінить ШІ голос людей у радіопередачах?» – задається питанням Алессандро Джізотті. За його словами, технічно це вже можливо та реалізується на багатьох радіостанціях через використання у роботі дикторів, дубляжу і в подкастах. Однак це викликає чимало питань, зокрема щодо прозорості. «Слухач повинен насамперед знати, чи голос, який він чує, є людським, чи генерованим штучним інтелектом. Він також повинен знати, що інформаційний контент, який він слухає, був підібраний алгоритмом, а не журналістом», – наголошує віцедиректор Дикастерії комунікації. Він цитує слова Папи Лева XIV з цьогорічного послання на Всесвітній день комунікацій, який закликає зберегти людські обличчя і голоси. «Сила симуляції є настільки великою, що ШІ може навіть обманювати нас, створюючи паралельні “реальності”, привласнюючи наші обличчя та наші голоси. Ми занурені в багатовимірність, де стає дедалі складніше відрізнити реальність від фікції», – пише Святіший Отець.
Алессандро Джізотті підкреслює, що штучний інтелект не може замінити емоції, які людина через свій голос передає слухачеві, тож ця технологія повинна використовуватися лише як інструмент. «Із цієї точки зору штучний інтелект може бути дуже корисним для радіостанцій: щоб краще пізнати смаки аудиторії, краще упорядкувати аудіоархіви, швидше шукати інформацію, сприяти формуванню більш виразної акустичної ідентичності. Можливості розвитку є величезними, а деякі з них ще навіть непередбачувані. Але жоден технологічний поступ, хай який прогресивний, не зможе замінити людський фактор, зв’язок між людьми, який лежить в основі винаходу Марконі», – пише віцедиректор Дикастерії у справах комунікації.
