У 34-й Всесвітній день хворого, який вчора відзначався в дієцезії, де був єпископом теперішній Папа, Префект Дикастерії з служіння цілісному людському розвитку підкреслив, що любов до тих, хто страждає, є спасенною, навертає серця, живить братерство.
Про це пише Vatican News.
Перебування поруч із тими, хто страждає від хвороби, веде до навернення серця, творить спільноту, є конкретним вираженням любові до Бога. На цьому наголосив кардинал Майкл Черні, Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвитку, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у середу, 11 лютого 2026 року, очолив у санктуарії Матері Божої Миру в Чіклайо, Перу, з нагоди відзначення 34-го Всесвітнього дня хворого. Нагадаємо, що саме в цій дієцезії єпископом був Роберт Превост, теперішній Папа, перед тим, як Святіший Отець Франциск покликав його 2023 року на служіння Префектом Дикастерії у справах єпископів.
Любов – це не ідея
У світлі послання Папи Лева XIV «Співчуття самарянина: любити, несучи біль іншого», призначеного на цей день, кардинал підкреслив, що любов «не можна спрощувати до простої ідеї, плоду абстрактних теологічних чи соціологічних роздумів». Про таку любов, зазначає він, можна говорити лише виходячи з власного досвіду та особистої віри, а також через живі спогади про випадки, коли ми були свідками цієї любові «в дії». Далі проповідник звернув увагу на біблійні постаті, згадані в літургії, які, за його словами, об’єднує саме та любов, яка «може дарувати життя, здоров’я і спасіння» і за яку ми маємо бути вдячні.
Любити означає навернення
Любов – це процес навернення в найсправжнішому сенсі цього слова, наголосив проповідник. Йдеться про те, щоб «дивитися очима Бога», а не просто «задовольнятися холодним сповіщенням пророцтв про лихо чи трагічних діагнозів», бути завжди готовим змінити напрямок, щоб з надією знову й знову схилятися над ближнім. Така поведінка є ефективною і як соціальний зв’язок, оскільки будує спільноту.
Переступити через індивідуалізм
Бути здатними співпрацювати з іншими заради загального блага і, перш за все, заради найбільш уразливих: це дар, про який префект закликав молитися. Співпрацювати, даючи те, що кожен може, і «перемагаючи спокусу того недовірливого або, часом, зарозумілого індивідуалізму, який віддаляє від ближніх у місії піклуватися про найбільш нужденних». Ніколи не слід забувати, підсумував кардинал Черні, що наша любов до інших є завжди конкретним вираженням нашої любові до Бога і що, навпаки, ми не можемо говорити чи думати, що любимо Бога, не ступаючи шляхом любові.
