3 лютого о 12:00 у парафії Успіння Пресвятої Діви Марії розпочався Біблійний марафон – безперервне читання Святого Письма день і ніч. Метою марафону є повне, безперервне прочитання цілого Святого Письма в храмі. Про те, як народилася ця ініціатива, що надихнуло до її реалізації та яке значення вона має для спільноти, ми поговорили з отцем Євгеном Жуковським SDS, ініціатором цього духовного проєкту.
Отче, розкажіть, будь ласка, більше про цю ініціативу. Як вона народилася і яка її мета?
Ідея народилася в машині. Я дуже люблю їздити автомобілем, і під час однієї тривалої поїздки слухав аудіокниги, а згодом увімкнув аудіоверсію Святого Письма. Роздумуючи над почутим – адже маємо біблійну групу, з якою вже тривалий час зустрічаємося і разом розважаємо над Божим Словом, – я подумав, що було б дуже добре, якби ми, як парафіяльна спільнота, безперервно прочитали ціле Святе Письмо. Я довго ходив з цією ідеєю, молився і роздумував для чого і кому це потрібно. Тим часом наближалася Неділя Божого Слова. Мені завжди боліло і було прикрим те, що це є тільки назва: виставляють Святе Письмо і більше нічого не відбувається у цю неділю. Тому головною ідеєю було, щоб ми почали від понеділка, тобто 26 січня читати Біблію. Але нам не вийшло через великий дієцезіальний фестиваль колядок. Всі люди були вже дуже змучені, бо мали близько 700 осіб у нас на території. Тому початок марафону довелося перенести ще на два тижні. На одній з зустрічей біблійної групи я запропонував зробити такий марафон, сказавши, що якщо вони це не зроблять, то я один точно не справлюсь. Дав їм час подумати. І за два тижні учасники групи повідомили, що готові за це взятись. Вони зробили графік, записують людей, які хочуть читати Святе Письмо.
Сама ідея полягала в тому, щоб ми, як парафіяльна спільнота, не тільки спільнота біблійна, але спільнота парафіяльна, прочитали ціле Святе Письмо без перерви, бо я не зустрічався ще з таким. Думаю, що потрібно мати свідомість того, що це – Слово Боже, це щось більше, ніж якась там книжка проста. Ну і так це триває.
Відомо, що формат участі в марафоні є такий, що кожен учасник перебуває в храмі 45 хвилин. Чому саме така форма?
Ми склали графік так, щоб у храмі завжди хтось перебував. Наприклад, людина, яка читає о 8:15, приходить о 8:00: перші 15 хвилин слухає, наступні 15 – читає, а потім знову 15 хвилин слухає. Таким чином у храмі постійно є одна особа, яка читає, і двоє, які слухають. Перерви маємо лише на Святі Меси. І так усе триває безперервно – слава Богу. Мене особливо тішить, коли бачу повністю заповнений графік, навіть у нічні години. Люди записуються, попри роботу й втому.
Така форма має ще інше значення, щоб учасники не лише читали, а й вслухалися в Боже Слово. Адже Слово Боже приймається не тільки через читання, але й через слухання, і саме так воно може змінювати життя.
Чи буває таке, що в графіку немає кому читати?
Інколи трапляється. Але на парафії служить ще двоє священників, ми живемо на території храму, тому за потреби підміняємо. Якщо й ми не можемо – є відповідальна біблійна група. Я попереджав їх, що такі ситуації можливі, і вони з цим погодилися.
На початку, як тільки розпочався запис людей, то було мало бажаючих, але згодом почали приходити більше, пробували читати. Подивилися, що це не є якийсь там екзамен на життя вічне. Почали кликати, запрошувати своїх рідних, знайомих. Ну і так то пішло. І приходять люди, маємо греко-католиків, які приходять, читають. Маємо теж інших людей, котрі, наприклад десь там за нами просто слідкують, приходять записуватися теж. Так що теж цікаво.
Чи виникали перешкоди під час реалізації цієї ініціативи?
Та вони цілий час є. Ми маємо багато різних ініціатив – на кожен період літургійного року завжди щось плануємо. Перешкоди виникають постійно. Починаючи від того, що довелося відхилитись по термінах від початкового плану, тобто, перенести початок марафону на пізніше. Згодом з’являлися й технічні труднощі, зокрема щодо онлайн–трансляції: чи варто її проводити, чи ні. Бували й суто практичні проблеми: нестабільний інтернет, перебої зі світлом. Добре, що маємо акумулятори, хоча й під час вимкнень електроенергії виникають певні труднощі. Та, дякувати Богові, ми намагалися все це передбачити ще на етапі підготовки.
Звісно, трапляються й дрібні речі: хтось може забути прийти, щось не спрацює так, як планувалося. Але я переконаний – і про це говорив людям, – що через це Слово, через Боже Слово, яке є сильнішим, воно перемагає будь-яке зло.
Я теж казав, ще перед самим таким відкриттям марафону, що вірю, і більше ніж впевнений, що завдяки цій події будуть відбуватися великі чудеса. Бо це є Слово Боже, це не якийсь прикол чи жарт. Слово Боже є Словом Божим.
Отче, а чи плануєте проводити частіше такі марафони?
Думаю, що можливо на інших парафіях. Якщо мене призначать служити в іншому місці, то так. А на цій парафії – вже ні. Будемо шукати інші форми, щоб Боже Слово йшло вперед. Моєю головною ідеєю було, щоб ми як парафіяльна спільнота разом прочитали ціле Святе Письмо. Коли це вже здійсниться, повертатися до такого ж марафону не будемо, але, можливо, організуємо щось коротше або інше за формою.
Можу сказати, що раніше не чув про подібну ініціативу. Можливо, десь в Україні хтось уже читав Святе Письмо таким чином як спільнота, але, думаю, ми будемо серед перших.
Хочу також підкреслити, що наші парафіяни – неймовірні. Коли ми проводили дієцезіальний фестиваль, уявіть собі: лише серед учасників було 14 гуртів. Фестиваль відбувався просто неба. Ми розставляли на всій території намети, приготували 120 літрів бограчу, використали 35 літрів тіста на вафлі, привезли спеціальні бочки з вогнем. Приїхали навіть підприємці з інших міст, зокрема з Хуста. Працювали двоє художників, була організована дитяча зона. Саме приготування й організація всього цього вимагали неймовірних зусиль. І те, як у всьому цьому діяв Господь Бог, було справді чудесним. Навіть 100 кілограмів шашлика було приготовано – і все це зробили самі парафіяни.
Я також думав про те, що біблійний марафон стане своєрідними реколекціями для нашої парафії. На Facebook люди пишуть свої молитовні наміри – я долучаю їх до вечірньої Святої Меси. Тобто в цьому беруть участь не лише ті, хто фізично приходить до храму, а й ті, хто слухає онлайн. Маємо навіть такий приклад: донька одного з наших парафіян живе в Німеччині, і коли її батьки читають Святе Письмо тут, вона там відкриває Біблію і читає разом із ними.
Я також казав людям, щоб не переживали, якщо чогось не розуміють. Ми не зобов’язані розуміти все, бо Слово Боже є досконале, а ми – ні. Головне не все зрозуміти, а прийняти. І багато людей це справді приймають.
Маю надію, що ще більше людей дізнаються про цю ініціативу і встигнуть долучитися – якщо не особисто, то принаймні через свої молитовні наміри.
Трансляція марафону проводиться на Facebook сторінці парафії.
