Як повідомлялося, 29 січня, після тривалої хвороби, відійшла до Дому Отця Тереза Андрущишина. Своїми спогадами про неї ділиться ординарій Харківсько–Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук.
«Особисто для мене звістка про її відхід була дуже болісною. Це велика втрата для Церкви в Україні. Через Терезу Господь ще міг багато зробити, і вона могла ще багато послужити. Але Бог розпорядився інакше.
Я знаю Терезу ще з юнацьких років, а також із часу навчання в семінарії. Найперше, що згадується, – це паломництво з Городка до Летичева, яке я колись провадив. Тоді наша група налічувала понад 150 осіб. Ми майже не мали озвучення – була лише гітара. Я добре пам’ятаю, як чекав моменту, коли ми прибудемо до Гвардійського, де жила Тереза разом зі своєю сестрою-близнючкою Яною. Коли ми приходили туди, вони виходили нам назустріч і далі йшли разом із нами. Це була надзвичайно потужна підтримка – передусім у співі, але також і в організації та веденні паломництва. Упродовж чотирьох днів дороги ми разом співали, проводили роздуми, вели молитви. Я навіть не можу назвати їх просто помічницями – це були справжні співпрацівниці в служінні паломництву. Це одні з перших і найяскравіших спогадів, які в мене залишилися. Коли ми вже дійшли до Летичева, то майже не могли говорити – наші голоси були повністю виснажені. Але Терезу і Яну я пам’ятаю дуже добре й дуже тепло.
Друге, що хочу підкреслити, – це служіння Терези родинам. Вона багато навчалася, згодом працювала в Гвардійському: перекладала тексти, проводила конференції, численні зустрічі. Вона повністю присвятила себе служінню – служінню Богові та Церкві. Тереза не належала до жодного згромадження, але її життя було цілковито віддане Богові.
Ми багато разів перетиналися, спілкувалися. Це завжди були теплі, світлі зустрічі, сповнені миру й Божої присутності. З нею завжди було легко співпрацювати, легко говорити, легко бути поруч. Я з великою вдячністю й теплом згадую ці моменти.
Коли Тереза захворіла, ми й надалі підтримували контакт, намагалися бути поруч духовно. Вона була людиною, яка жила Богом і для Бога, яка любила Церкву, родини, людей і служила їм. Вона була справжнім Божим світлячком серед нас. Я на сто відсотків переконаний, що вона в небі й заступається перед Богом за нас.
Нехай Господь прийме її до Себе, нехай дасть їй повноту того миру, який вона вже мала тут, на землі, у своєму серці. Вона часто це підкреслювала: «Я маю в серці мир». Це був великий Божий дар.
Нехай Бог благословить її, дарує їй Царство Небесне, а вона нехай заступається за нас».
У суботу, 31 січня, з Терезою попрощаються в Любліні, де вона лікувалася і завершила земну мандрівку. А 5 лютого від 08:00 у парафіяльному костелі святого Войцеха розпочнуться похоронні урочистості в рідному селі Гвардійське.
Фото зі сторінки Терези Андрущишиної
