27 січня 2026 року у Львові, на Личаківському кладовищі, на місці поховання о. Генріха (Павла) Мосінґа, відбувся молебень у 116-у річницю з дня його народження.
Про це повідомляє Львівська архідієцезія.
Молитву на Личаківському кладовищі очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, за участі професора Бориса Кузьмінова, священників, які свого часу були учнями та духовними синами отця Мосінґа, а також вірян міста Львова.
Отця Генріха Мосінґа довший час знали лише, як видатного вченого-епідеміолога, керівника Львівського інституту епідеміології та мікробіології, доктора медицини. Він належав до лікарської династії, але завжди хотів стати священником. На жаль, вступити до семінарії йому завадили проблеми з зором, тож він пішов шляхом прадіда, діда і батька, закінчивши 1934 р. медичний факультет львівського університету Яна Казимира (теперішній університет ім. І. Франка). Свою докторську дисертацію Мосінґ захистив у віці 27 років. Через рік, 1938 року, тодішній президент Польщі Ігнатій Мостицький нагородив доктора Мосінґа Золотим хрестом за заслуги у галузі боротьби з епідемічним висипним тифом та волинською гарячкою.
Після того, як Західна Україна увійшла до складу СРСР, професор Мосінґ відчув, що повинен дбати не лише про здоров’я своїх пацієнтів, але й про їхню душу, не дозволяючи атеїстичній ідеології знищити в людях віру в Бога. Тож у 1960-х роках доктор Мосінґ уперше зустрічається з кардиналом Вишинським. А після їхньої другої зустрічі, в Лясках біля Варшави, кардинал Вишинський висвятив відомого радянського вченого-епідеміолога на священника – так з’явився о. Павло.
До кінця своїх днів він служив Богові в людях: лікував, вислуховував, уділяв Таїнства, наставляв і навчав своїх учнів – майбутніх науковців та священників.
