Кардинал Райнер Марія Велькі розкритикував перебіг ініціативи «Синодальний шлях» у Німеччині та пояснив свою відсутність на шостій сесії у Штутгарті необхідністю зберігати вірність природі єпископського служіння.
Про це пише Vatican News.
Архієпископ Кельнський вважає, що проєкт, який триває з 2019 року, потребує невідкладного богословського уточнення. В інтерв’ю порталу domradio.de ієрарх підкреслив, що спочатку було погоджено п’ять засідань, у яких він брав участь, тож нині цей етап для нього виглядає завершеним.
Єпископська влада походить від Христа, а не від колективного рішення
Кардинал Велькі зауважив, що хоча всі учасники дискусій, імовірно, прагнуть добра для Церкви, бачення цього шляху є принципово різним. На його думку, неможливо обговорювати все з відкритим результатом, адже існують речі, які не підлягають голосуванню.
Як приклад він навів неможливість виносити на плебісцит факт Воскресіння Христа. Ієрарх зазначив, що на певному етапі «Синодальний шлях» у Німеччині перетворився на інструмент реалізації конкретних церковно-політичних позицій.
Посилаючись на вчення Льва XIV та його попередника Франциска, кардинал нагадав, що справжня синодальність завжди є духовною подією і засобом для євангелізації. Без проголошення Євангелія вона втрачає свій сенс.
Він також підкреслив, що синодальне зібрання не має повноважень оцінювати, як той чи інший дієцезіальний єпископ утілює ухвалені рішення у своїй дієцезії.
Синодальність — це спільне розпізнання голосу Святого Духа, а не політика
За словами кардинала Велькі, у Католицькій Церкві остаточне рішення має ухвалювати той, хто отримав відповідну посаду і свячення. Єпископ володіє владою у своїй дієцезії, дорученою йому самим Христом, і несе відповідальність за захист віри та єдність з Папою. Саме тому йому важко прийняти модель органу, в якому єпископи і миряни спільно ухвалюють обов’язкові рішення шляхом голосування.
Торкаючись теми напруженості в Конференції єпископів Німеччини, кардинал назвав поляризацію «пригнітливою». Він закликав залишатися в діалозі, заснованому на спільному фундаменті: вірі й ученні Церкви, єдності з Понтифіком та еклезіології Другого Ватиканського Собору.
