Зустрічаючись з керівництвом і персоналом Апостольського Трибуналу Римської Роти з нагоди початку нового судового року, Папа Лев XIV поділився міркуваннями про взаємозв’язок між істиною та любов’ю, які є двома взаємопов’язаними вимірами церковного правосуддя.
Про це пише Vatican News.
«Ви покликані ретельно, але без негнучкості оберігати істину та чинити любов без упущень. У цій рівновазі, яка насправді є глибокою єдністю, повинна проявлятися справжня християнська юридична мудрість», – сказав Папа Лев XIV, зустрічаючись у понеділок, 26 січня 2026 р., з керівництвом і персоналом Апостольського Трибуналу Римської Роти з нагоди початку судового року.
Зустрічаючись із ними в Климентинському залі Апостольського палацу, Святіший Отець подякував за працю, яка є «цінним служінням вселенській судовій функції, що належить Папі». Свою подяку він поширив на всі церковні трибунали в світі, зауваживши, що досвід служіння суддею, який він мав нагоду набути, дозволяє йому ще краще зрозуміти церковну місію їхньої праці.
Уникнути небезпечної релятивізації
«Сьогодні я хотів би повернутися до фундаментальної теми, яка була провідною у промовах, звернених до Трибуналу Римської Роти від Пія XII до Папи Франциска. Йдеться про зв’язок вашої діяльності з істиною, яка є невід’ємною частиною справедливості. З цієї нагоди я хотів би запропонувати вам кілька роздумів про тісний зв’язок між істиною справедливості та чеснотою любові», мовив Лев XIV, наголошуючи, що не йдеться про протиставні принципи, ані про цінності, які слід урівноважити згідно з чисто прагматичними критеріями, а про «два внутрішньо поєднані виміри», які віднаходять свою гармонію «в таїнстві самого ж Бога, Який є Любов’ю та Істиною».
За словами Папи, це вимагає «постійного та ретельного критичного аналізу», бо в діяльності церковного правосуддя постійно виникає напруження між «вимогами об’єктивної істини та міркуваннями милосердної любові». Тоді виникає ризик, що надмірне входження в часто важкі обставини вірних може привести до «небезпечної релятивізації істини», але таке співчуття є фальшивим. Водночас, з іншого боку, іноді можна зустріти «холодне і відсторонене ствердження істини», яке не враховує того, що вимагає любов до людей, опускаючи турботу, продиктовану пошаною та милосердям, «які повинні проявлятися на всіх етапах процесу».
Найвища мета – спасіння в Господі
Ділячись міркуваннями про взаємини між істиною та любов’ю, Святіший Отець вказав на повчання святого Павла, який закликав діяти згідно з істиною в любові. Істину потрібно шукати, знаходити й виражати в «економії» любові, в той час як любов потрібно розглядати й практикувати в світлі істини, про що писав Бенедикт XVI в енцикліці Caritas in Veritate. «Тому ваші дії завжди повинні бути натхненні справжньою любов’ю до ближнього, яка понад усе прагне його вічного спасіння у Христі та Церкві, що передбачає прийняття істини Євангелія», – сказав Лев XIV, підкреслюючи, що рушієм процесу є «справжнє бажання явити на світ справедливий вирок», в рамках якого всі учасники стараються «встановити істину». І тому вся діяльність церковних трибуналів повинна бути «служінням істині в любові».
«Канонічні процеси повинні вселяти ту довіру, яка походить від професійної серйозності, наполегливої та дбайливої праці, від щирої відданості тому, що може і повинно сприйматися як справжнє фахове покликання. Вірні та вся церковна спільнота мають право на справедливе і своєчасне виконання процесуальних функцій, оскільки це процес, який впливає на сумління і життя людей», – наголосив Святіший Отець, зауваживши, що чисто бюрократичний підхід вносить упередження в пошуки істини.
Діалоговий метод встановлення істини
Папа підкреслив, що процес, всупереч поширеній помилковій думці, не є змаганням між протилежними інтересами, а «незамінним засобом для розпізнання істини та справедливості». Таким чином, змагальність під час дебатів є «діалоговим методом визначення правди». «Конкретність справи, насправді, завжди вимагає з’ясування фактів і порівняння аргументів та доказів на користь різних позицій, на основі презумпції дійсності шлюбу та презумпції невинуватості підозрюваного, доки не буде доведено протилежне», – нагадав Святіший Отець, додаючи також, що недотримання базових принципів правосуддя та сприяння невиправданій нерівності в трактуванні схожих випадків «є серйозною раною, завданою юридичному профілю церковної спільності».
