Мати Марія Моравська (народилася 27.08.1842 р., Моравія) – католицька монахиня, духовна провідниця та засновниця жіночого згромадження Францисканок Неустанної Адорації, чия діяльність була пов’язана з Центральною та Східною Європою. Походячи з моравських земель, вона присвятила своє життя монашому служінню, духовному супроводу та організації чернечих спільнот. Завдяки її наполегливості постав материнський дім згромадження у Львові, а згодом – монастирі сестер у Відні та Мариборі, які вона засновувала як осередки молитви, формації та служіння Церкві. Її життя і спадщина позначені глибоким прийняттям терпіння, вірністю Хресту та довірою до Божого Провидіння.
Після смерті засновниці згромадження Францисканок Неустанної Адорації (сьогодні – Згромадження сестер кларисок Неустанної Адорації) 26 січня 1906 року тіло Матері Марії Моравської було поховано у крипті материнського дому у м. Львові на вул. Курковій (нині – вул. Лисенка, 43). Сам дім залишався важливим духовним осередком життя Згромадження аж до 15 травня 1946 року, коли під примусом радянської влади сестри були змушені покинути його та виїхати з України. Протягом десятиліть радянського періоду жодна з них не могла офіційно повернутися до міста чи відвідати місце поховання Матері Марії.
Ситуація змінилася лише на початку 1990–х років – і, парадоксально, поштовхом до цього став акт вандалізму. Лицьову плиту гробівця Матері Марії, виготовлену з білого мармуру, було розбито; тіло певний час перебувало відкритим. Ймовірно, це сталося пізньої осені або взимку, адже інформацію про наругу сестри отримали взимку, а прибути до Львова змогли лише навесні.
Попри глибокий біль, сестри побачили в цій події таємничий Божий промисел: саме тоді вони змогли отримати реліквії – часточки габіту Матері Марії. Важливим є й інший факт: засновниця ще за життя заповідала бути похованою у крипті монастиря. У 1990–х роках сестри планували провести ексгумацію і перевезти тіло до Польщі, однак місцева влада цьому заперечила, фактично забезпечивши виконання волі самої Матері Марії.
За неофіційними свідченнями, у приватних розмовах тогочасний міський голова Львова, побувавши у крипті біля гробівця, був глибоко вражений атмосферою місця і висловив переконання, що Моравська є однією з небесних заступниць міста, а тому її тіло повинно залишитися на території громади.
Дім для священників: задум, що здійснився після смерті
Ще за життя Мати Марія Моравська, роздумуючи над майбутнім львівського монастиря, планувала відкрити при ньому дім для священників – простір духовного відновлення, тиші та формації. Через брак матеріальних ресурсів і постійні труднощі цей задум не вдалося реалізувати. Однак важливо підкреслити: від своєї ідеї вона не відмовилася, прийнявши її як жертву, довірену Богові.
Символічно, що після її смерті цей задум набув іншої, але глибоко спорідненої форми. З 1998 року в стінах колишнього францисканського монастиря у Львові почала діяти Православна семінарія та академія св. Йоана Златоустого Львівської єпархії Православної Церкви України. Таким чином, простір, задуманий Матір’ю Марією як дім для духовенства, справді став місцем формації священників – уже в іншій конфесійній традиції.
Особливо цінним є те, що адміністрація і вихованці семінарії дбають про збереження пам’яті засновниці, незважаючи на конфесійну відмінність. Це є живим свідченням того, що духовна спадщина Матері Марії має надконфесійний вимір і будує мости там, де легко було б звести мури.
Листи Матері Марії: український переклад як відкрите джерело духовної сили
Важливим елементом вшанування 120–ї річниці смерті Засновниці є перший переклад українською мовою уривків листів Матері Марії Моравської. Ці тексти дозволяють ознайомитися з її внутрішнім світом, духовною мовою та способом переживання життя.
Листи Матері Марії – це не абстрактні духовні роздуми, а свідчення реального досвіду болю, терпінь, пережиття скитань, вигнання, відданості своєму покликанню та довіри до Божого Провидіння. Навіть через багато років після написання вони залишаються джерелом духовного натхнення і підтримки.
Через ці тексти Мати Марія постає не лише як історична постать, а як жива духовна співрозмовниця, здатна підтримати словом, народженим у тіні Хреста. Тож нижче пропоную читачам ознайомитися з текстами листів. В українському перекладі збережено автентичність тогочасної епістолярної мови, оригінальну хронологію та адресатів листів; імена ж адресатів транслітеровано українською.
Нижче подаємо кілька фрагментів листів Матері Марії.
«Що ж до вбогості, то ми є правдивими дітьми святого Франциска. Не маємо нічого, окрім нашого вигнання, наших малих хрестиків, наших сліз і нашої вбогості. Це є посаг украй убогий, з яким ніхто не схотів би нас прийняти, хіба лише Спільнота, в якій панує істинний дух нашого Серафічного Отця, як, наприклад, наша дорога Спільнота у Версалі. О, якби Капуцинки з Труа зволили бути до нас настільки ж ласкаві, то святий Отець Франциск дуже їх полюбив би, і Господь наш Ісус Христос додав би квітів до їхніх вінців – і до Отця також, мій Преподобний Отче». (З листа до о. Домініка з Кастельно-д’Онарі OFMCap., 22 червня 1866 р.)
«Уподобалося Господу Ісусові в цей час провести нас через болісні хрестики; та я в усьому цьому пізнаю Волю Господа Ісуса і тішуся всією душею, що можу бодай щось витерпіти для Його слави. І не хотіла б я ані на одну хвилину віддалити цього терпіння, за що нехай буде дяка Господові Ісусові, що вбогій грішниці, як я, дав пізнати, які скарби містить у собі терпіння і що дозволяє мені бодай щось терпіти задля Його Любові». (З листа до о. Е. Ліковського 11 листопада 1869 р.)
Беатифікаційний процес і знаки нашого часу
Беатифікаційний процес Матері Марії Моравської розпочався у 2002 році. У 2025 році, в умовах повномасштабної війни, біля її гробівця відбулися події, які вірні сприймають як чудесні. Свідчення ретельно вивчаються комісією, а сам факт їх появи саме у час війни підкреслює актуальність її духовної спадщини.
120-та річниця смерті Матері Марії Моравської дозволяє побачити головний плід її життя: те, що не було «успішним» у світському розумінні, стало надзвичайно плідним у Божому. Її Хрест став мовою довіри до Божого Провидіння, яка промовляє до людей у найтемніші часи.
Назарій Петрів
