На сторінках часопису «L`Osservatore Romano» професор екуменічних студій о. Гіацинт Дестівель, OP ділиться думками про важливість вшановувати свідків віри та мучеників різних християнських традицій.
Про це пише Vatican News.
У контексті Тижня молитов за єдність християн ватиканський часопис «L’Osservatore Romano» опублікував статтю о. Гіацинта Дестівеля, OP, працівника Дикастерії сприяння єдності християн та викладача екуменічних дисциплін у Папському університеті «Angelicum», який роздумує над важливістю зберігати пам’ять про всіх свідків віри, які походять з різних християнських традицій. Автор цитує Папу Лева XIV, а також святого Йоана Павла ІІ, який говорив, що екуменізм мучеників і свідків віри є найбільш переконливим.
Спільне багатство свідків віри
Спираючись на роздуми католицького богослова Іва Конґара та навчання ІІ Ватиканського Собору, о. Гіацинт пригадує перший приклад визнання спільного мучеництва молодих католиків та англікан Уґанди, коли Папа Павло VI вперше вжив вислів «екуменізм мучеників». «Після Собору було започатковано чимало ініціатив, які ґрунтувалися на переконанні, що спільне вшанування свідків віри різних Церков є насінням єдності християн», – пише представник Дикастерії сприяння єдності християн. Він розповідає про зусилля Католицької Церкви, яка ввела у Мартиролог Римської Церкви святих з інших християнських традицій, що свідчить про те, що християнська святість, де б вона не квітнула, повинна вважатися даром для всіх. Яскравим прикладом є, зокрема, проголошення Папою Франциском великого вірменського богослова і містика X століття Григорія з Нарека Вчителем Церкви. Як зауважує о. Гіацинт, Католицька Церква вже вшановувала Григорія як святого в лоні Вірменської Католицької Церкви, однак ця подія має виняткове екуменічне значення, оскільки підкреслює значення того, хто жив майже п’ять століть після розриву сопричастя між Римською Церквою та Вірменською Апостольською Церквою після Халкедонського собору. «Цей жест можна вважати плодом спільних христологічних декларацій, які підписали Папа Іван Павло II і католикос усіх вірмен Ґареґін I у 1996 році, а відтак із католикосом Вірменської Апостольської Церкви Арамом I у 1997 році», – зазначає викладач Папського університету «Angelicum».
Інший приклад стосується включення Папою Франциском у Мартиролог Римської Церкви 21 християнина-копта, які, через відмову відректися від віри в Ісуса Христа, 15 лютого 2015 року були обезголовлені на узбережжі Лівії бойовиками так званої «Ісламської держави». «У відеопосланні, присвяченому вшануванню їхньої пам’яті, 15 лютого 2021 року Папа представив їх як символ “екуменізму крові”, заявивши: “Вони є нашими святими, святими всіх християн, святими всіх християнських конфесій і традицій”. Відеозапис їхнього мучеництва, який облетів увесь світ, став свідченням християнської віри цих молодих робітників, деякі з яких вигукували арабською мовою “Jarab Jesoa!” (Ісус є Господь!), – пригадує о. Гіацинт. – 21 лютого 2015 року Патріарх Коптської Православної Церкви Тавадрос II проголосив цих мучеників святими, а Синод Коптської православної церкви згодом встановив 15 лютого щорічним “Днем сучасних мучеників” на честь усіх християн, які за останній час єдналися з Христом у Його страстях».
Ще один наочний приклад спільного вшанування стосується сирійської традиції. Представник Дикастерії сприяння єдності християн вказує на відзначення Главами Церков 30-річчя Спільної христологічної декларації між Католицькою та Ассирійською Церквами у листопаді 2024 року. З цієї нагоди Папа Франциск оголосив про включення до Мартирологу Римської Церкви святого Ісаака з Ніневії, також відомого як Ісаак Сирійський, одного з найшанованіших Отців східно-сирійської традиції. «Незважаючи на те, що він належав до Церкви, яка вже не була в сопричасті з жодною іншою і вважалася “несторіянською”, оскільки не прийняла рішення Ефеського собору, Ісаак став визначною духовною постаттю, особливо в монастирських колах усіх традицій, які незабаром почали вшановувати його як одного зі своїх святих і отців, а його аскетично-духовні твори були перекладені всіма мовами, якими розмовляли християни», – пише викладач Папського університету «Angelicum».
Святість – дар для всіх християн
Вказуючи на приклади включення до Мартирологу Римської Церкви святих з інших Церков, о. Гіацинт зауважує важливі нюанси. По-перше, йдеться не про «канонізацію» цих осіб в Католицькій Церкві, а про «визнання Католицькою Церквою святості, проголошеної в інших Церквах», приймаючи таким чином дари святості, які Святий Дух пробудив в інших християнських традиціях. «З іншого боку, що стосується критеріїв включення, слід зазначити, що ці святі цікаві з екуменічної точки зору не тільки тим, що належать до відмінних від латинської традицій, але й тим, що всі вони жили після розколу наших Церков, який символічно ознаменували собори в Ефесі та Халкедоні», – зазначає представник Дикастерії сприяння єдності християн. За його словами, ці святі втішалися екуменічним визнанням. Крім того, факт зарахування до Мартирологу Римської Церкви є «непрямим результатом богословського діалогу між Католицькою Церквою та Східними Православними Церквами». За словами о. Гіацинта, було б добре створити екуменічний перелік святих і мучеників, до чого закликала ще 1978 року Всесвітня Рада Церков. «Можливо, настав час не тільки включити свідків різних традицій у наші календарі, але й, перш за все, щороку вшановувати їх разом у відповідну дату, наприклад під час Тижня молитов за єдність християн», – пише на завершення автор.
