Виконавчий директор «Карітас-Спес Україна» розповів у інтерв’ю для ватиканських медіа про те, як їхні структури відповідають на виклики, пов’язані з наслідками російських обстрілів енергомережі в умовах холодів. Священник підкреслив, що в Києві кожна римо-католицька парафія заохочена до того, щоб створювати простір, де потребуючі можуть зігрітися. До міжнародної спільноти він звертається із закликом не стояти осторонь.
Про це пише Vatican News.
Внаслідок російської атаки на Київ вночі з 19 на 20 січня 2026 р. без тепла залишилося 5635 багатоповерхівок. Майже 80 відсотків із них – це були будинки, куди повертали теплопостачання після російської атаки 9 січня. Станом на вечір 20 січня понад 1600 житлових будинків Києва, в яких не було теплопостачання після атаки ворога минулої ночі, комунальники подали теплоносій. Про це повідомив міський голова Віталій Кличко. Водночас, як він поінформував, без тепла ще залишалися 4000 багатоповерхівок.
В інтерв’ю для ватиканських медіа о. В’ячеслав Гриневич, SAC, Виконавчий директор «Карітас-Спес Україна», розповів про ситуацію в столиці України та про те, як вони допомагають людям у цій надзвичайно важкій ситуації.
Отче, розкажіть, яка ситуація в Києві після чергових обстрілів?
Насправді, ситуація є дуже складною, і вона спричинена не лише цією атакою, а також системними бомбардуваннями, які Росія здійснює по українській інфраструктурі. Особливо це стосується великих міст, де живе багато мешканців. На цей час ситуація ускладнена тим, що в Україні низькі температури: це -15 вночі і приблизно від -10 до -12 вдень. Люди змушені ховатися і виїжджати, тобто залишати свої домівки і рятуватися не лише від російських обстрілів, але також і від того холоду, який зустрічає їх вдома. В Києві труднощі полягають, наприклад, в тому, що людям важко добратися на роботу. Бо щоб розчистити дороги від снігу і льоду, потрібна техніка. Сьогодні є інформація, що метро і трамваї в Києві будуть курсувати не так регулярно, бо бракує електрики. Тобто можна сказати, що мета ворога, який атакує нас, полягає в тому, щоб повністю зупинити життя людей. Але з іншої сторони, бачимо, що люди розуміють контекст і розуміють, за що ми боремося, і не зупиняються. Тому продовжують і молитися, і підтримувати військовослужбовців, і гуманітарний сектор. Тому я думаю, що це те, до чого ми мали бути готовими і маємо бути готовими в майбутньому, бо для нас це війна за виживання.
Штаб «Карітас-Спес Україна» розташований в Києві. Як Вам вдається працювати в таких складних обставинах?
Наш офіс у Києві координує роботу «Карітас-Спес» по всій Україні. І ми розуміємо, що маємо бути так само стійкими, як і наші локальні осередки, які також перебувають в складних обставинах. Ми намагаємося різними способами підтримати, відповісти на потреби людей. Нещодавно була потреба великого генератора, який міг би забезпечити в Києві харчування людей гарячими обідами кілька раз на тиждень. Щоразу приходять поїсти приблизно 200 осіб.
Чи вам вистачає ресурсів, щоб забезпечити людей гарячими обідами? Мабуть, кількість людей, які потребують цієї допомоги, зростає.
Людей насправді дуже багато, тому що кухні розгорталися на підтримку людей, які знаходяться в складних обставинах, як наприклад ВПО чи бездомні. А в контексті цих останніх обстрілів і ситуації яка склалася у великих містах, нам довелося збільшувати кількість цих обідів, щоб дати людям можливість хоч час від часу поїсти чогось гарячого. Ми бачимо, що ця потреба буде ще більшою. І тому зараз звертаємося до партнерів, до наших благодійників з проханням підтримати нас у цьому. Бо йдеться про базові речі: допомогти тим людям, які не мають куди виїхати, і дати їм можливість побути в теплі хоча б якийсь час і перечекати морозяну погоду. В Києві ми також облаштували Пункт незламності, де є генератор, і люди мають можливість підзарядити ґаджети, погрітися, попити щось гаряче. Також в Харкові ми також організували роздачу гарячих обідів. В соціальному центрі вони мають можливість погрітися, отримати гуманітарну допомогу: одяг, взуття. І це 100-150 людей протягом дня. Мова йде про так звану «швидку відповідь», бо ми маємо проекти, спрямовані на те, щоб відбудовувати житло, щоб дати людям можливість працевлаштуватися. Але в цій ситуації треба забезпечити базові потреби людей, щоб вони могли зігрітися, поїсти і побути в теплі. І я думаю, що на сьогоднішній день всіма зусиллями, дякуючи підтримці партнерів, ми намагаємося відповісти на цю кризу. Але той масштаб, який стоїть перед нами, надзвичайно великий. Тому що на сьогоднішній день ситуація дуже важка. Уявіть собі, що населення Києва становить близько трьох-чотирьох мільйонів, і 50 відсотків будинків в столиці стоїть без опалення. Це означає, що також і системи обігріву, окрім прямої шкоди від обстрілів, зазнають додаткових пошкоджень від морозів. І це все паралізується. Тому виклики надзвичайно великі.
В Києві і в інших містах почали знову облаштовувати Пункти незламності. Ви казали, що ви теж організували такий пункт в Києві. Як він функціонує?
На сьогоднішній день «Карітас-Спес» має осередок на лівому березі Києва, який також має підвальне приміщення. І вони мають можливість прийняти людей, щоб сховатися від обстрілів і вберегтися від холоду. Але також за ініціативи єпископа-ординарія Київсько-Житомирської дієцезії Віталія Кривицького, зараз кожна парафія намагається відкрити на своїй території прихисток. Зараз шукаємо можливості, щоб поставити, наприклад, намети. Одна з парафій організувала соціальну пральню, де люди можуть випрати свої речі. В цей період триває процес розгортання всебічної допомоги мешканцям столиці, бо ми бачимо, що температура на найближчий час не підніметься.
Як загалом люди в Києві реагують на таку складну ситуацію?
Наш народ є сильний тим, що в складних моментах він здатний проявляти солідарність і стійкість. Коли бачимо, наприклад, як люди навіть під час обстрілів чи під час довших блекаутів реагують, коли громадяться разом, коли роблять вечірку на вулиці, це показує те, що ми є незламними. Люди здатні ділитися тими людські якостями, які є дуже цінними, заряджати одні одних, і бути передусім поряд.
Що б Ви ще хотіли сказати наприкінці?
От що мені здається зараз дуже важливо: не стояти осторонь від того, що відбувається в Україні, і не вважати, що це чужа війна, що йдеться про якесь з’ясування стосунків поміж іншими країнами на межах Європи. Передусім потрібно бути поряд з людьми, які є в потребі, які хочуть хоча б трошки жити нормально, хоча б мати можливість планувати своє майбутнє. Але, на жаль, зараз ми бачимо, що ми не в змозі навіть оцінити всі потреби та виклики, з якими зустрічаються люди. Однак, ми покликані бути гнучкими і реагувати, наскільки дозволяють можливості, щоб підтримати один одного.
