У суботу, 17 січня, у харківській катедрі на дієцезіальному рівні розпочався Рік Пресвятого Серця Ісуса. Святу Месу з цієї нагоди очолив ординарій єпископ Павло Гончарук. До молитви долучилися духовенство, богопосвячені особи та віряни.
Про це повідомляє сторінка Харківсько-Запорізької дієцезії.
На початку Євхаристії єпископ Павло звернувся до присутніх: «Сьогодні, в цей благословенний час, єднаючись з єпископом Яном Собіло з Запоріжжя та всіма священниками, ми зібралися, щоби разом у молитві стати перед Господом, у Якому всі ми єдині. Хочемо розпочати Рік, присвячений Пресвятому Серцю Ісуса Христа – знакові Божої любові до кожної людини.
Упродовж цього року, який розпочинаємо, прагнемо споглядати на Серце Ісуса: ставити запитання, шукати відповіді в Його любові, запрошувати Його до наших сердець, до наших родин, до України – щоби все пульсувало Його любов’ю. Молимося, щоби Серце Ісуса звільнило нашу Україну від ворога, який має свій початок у демоні, сповненому ненависті.
Під час цієї Святої Меси просимо про необхідні благодаті для всієї нашої дієцезії».
У проповіді єпископ звернув увагу на образ Пресвятого Серця Ісуса, який напередодні був посвячений у Бердичівському санктуарії: «Образ, який учора [16 січня – прим. ред] через Апостольського нунція архієпископа Вісвальдаса Кульбокаса був посвячений у санктуарії Матері Божої Бердичівської, сьогодні перебуває тут, у нашому храмі. Він розміщений серед різдвяної декорації, що нагадує нам про народження Ісуса Христа. Можна сказати, що це другий видимий знак і пояснення того, навіщо Він народився.
На цьому образі зображений Ісус Христос у терновому вінку. Він вказує на Своє Серце, пробите на хресті, з якого витекли кров і вода – джерело таїнств Церкви».
Єпископ наголосив, що Різдво Христове не повинно втратити своєї глибини: «Різдво Христа не має перетворитися для нас на забаву, щоб ми не загубили його суті. Біля нашого храму, де діє Caritas Spes, є промовистий знак: дві стрілки. Одна вказує на соціальний центр – поживу для тіла. Інша – на двері храму, з написом “Пожива для душі”. Саме це оживляє людину: там, де вона відчуває себе потрібною або непотрібною; де переживає сенс або його відсутність; де усвідомлює власну гідність або її втрату; де відчуває повноту або порожнечу».
Внутрішній стан людського серця, за словами проповідника, формує суспільство і майбутнє країни: «Від цього залежить те, якою буде людина, яким буде місто-герой Харків і якою буде наша держава. Саме від людського серця це залежить. Не інопланетяни відповідають за наш світ – ми його творимо».
Єпископ також звернув увагу на духовні потреби людини: «Зазвичай більше людей там, де є пожива для тіла, ніж там, де є пожива для душі. Чи означає це, що люди бездушні? Ні. Людина не завжди усвідомлює, що з нею відбувається: вона переживає безсенсовність, самотність. І Господь не чекає, поки людина це зрозуміє. Він іде до неї, бо знає, що є для неї потрібним».
Говорячи про свободу і любов, проповідник підкреслив: «Божа любов до нас проявилася у створенні людини, щоб вона приймала любов, жила нею, переживала щастя і ділилася ним – і щоб це тривало вічно. Жити означає існувати в любові. Господь створив людину вільною і розумною. Без свободи ми були б нездатні любити. Любов – це вибір, у якому задіяні вільна воля і розум. Світлом у цьому виборі є Господь».
Єпископ Павло нагадав, що навіть людська зрада не зупинила Божої любові: «Бог, народжуючись, стає людиною – крихкою і немічною – щоб сповнити справедливість щодо мене і тебе. Серце Ісуса Христа любило навіть після смерті. Воїн, який пробив Його Серце, бачив лише одним оком, але коли з Серця витекли кров і вода, він прозрів. Бог завжди любитиме мене – навіть тоді, коли мені здається, що я є негідним Його».
На завершення проповіді єпископ Павло закликав пережити цей Рік як час особистої зустрічі з Христом: «Рік, у який ми входимо, має допомогти нам вдивлятися в Серце Ісуса, щоб побачити правдивий образ Бога. Серце, розп’яте людьми, – любить. Серце, увінчане терновим вінцем, – короноване моїми рішеннями та відкинутою любов’ю. Свобода волі – це вибір ярма людяності. Воно не легке, але коли я його приймаю, тоді наповнююся і відчуваю, що є щасливим. Це і є прослава Бога.
Просімо Святого Духа, щоб у цьому році, який розпочинаємо, кожен із нас відчув тепло Серця Ісуса Христа – свободу і гідність. Нехай зустріч серця з Серцем породить безмежну любов».
