Проповідуючи під час Святої Меси з нагоди Богоявлення Господнього, Папа Лев XIV, підбиваючи підсумки Святого Року, який щойно завершився, спонукав замислитися над тим, чи є життя в нашій Церкві та чи навчив нас Ювілей інших критеріїв ефективності, який не зводить усе до продукту, а людину – до споживача.
Про це пише Vatican News.
«Кожного разу, коли йдеться про явлення Бога, Святе Письмо не приховує такого роду протиріч: радість і тривога, опір і послух, страх і прагнення», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою проповідь під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані, яку він у вівторок, 6 січня 2025 р., очолив з нагоди урочистості Богоявлення Господнього. Перед початком Євхаристійного богослужіння він здійснив обряд закриття Святих Дверей базиліки Святого Петра, чим завершив Ювілей 2025 року
Дивна тривога замість надії
Відправною точкою для роздумів Святішого Отця стала євангельська розповідь про те, як волхви зраділи, коли знову побачили зорю, що вела їх до Немовляти Ісуса, в той час як Ірод й увесь Єрусалим стривожився їхніми пошуками. Проповідник зазначив, що святкуємо Явлення Господа, усвідомлюючи, що «в Його присутності ніщо не залишається таким, як будо до цього часу». «У цьому – початок надії. Бог являється і ніщо не може залишатися нерухомим», – сказав він. «Дивно, що саме Єрусалим, місто, яке було свідком багатьох нових початків, перебуває у стані тривоги, – зауважив Лев XIV. – У ньому саме ті, хто досліджує Писання і вважає, що знає всі відповіді, здається, втратили здатність ставити питання і плекати прагнення. Ба більше, місто боїться тих, хто приїжджає до нього здалеку, керуючись надією, настільки, що відчуває загрозу в тому, що, навпаки, мало б принести йому велику радість. Ця реакція кидає виклик і нам, як Церкві».
Пошуки наших сучасників
У цьому світлі Святіший Отець зазначив, що Святі Двері цієї базиліки бачили потік численних «паломників надії». Хто це були, що їх спонукало? За словами проповідника, наприкінці цього Ювілейного року духовні пошуки наших сучасників ставлять перед нами глибокі запитання. Чимало з них переступили через поріг Церкви. Що вони знайшли? Які серця, яку увагу? «О так, – мовив Папа, – волхви досі існують. Це люди, які приймають виклик ризикнути й пуститися в подорож, які в такому неспокійному світі, як наш, багато в чому непривітному й небезпечному, відчувають потребу йти, шукати».
За словами Наступника святого Петра, Євангеліє зобов’язує Церкву не боятися цього динамізму, а спрямовувати його до Бога, до Того, Хто його викликає. Бо це Бог, «Який може потривожити нас», бо не перебуває в наших руках як срібні чи золоті ідоли. Він – живий і життєдайний, як Дитя, яке волхви знайшли в обіймах Марії і поклонилися Йому. «Святі місця, такі як собори, базиліки, санктуарії, що стали місцем ювілейного паломництва, повинні розповсюджувати аромат життя, незгладиме враження, що розпочався інший світ. Запитаймо себе: чи є життя в нашій Церкві? Чи є місце для того, що народжується? Чи любимо і звіщаємо ми Бога, Який знову направляє нас у дорогу?» – заохотив Лев XIV.
Господь хоче бути Богом-з-нами
Далі проповідник зазначив, що Ірод боїться за свій трон, стривожений тим, що не перебуває під його контролем. Він пробує використати пошуки волхвів на свою користь і готовий на все. Радість Євангелія, натомість, «визволяє, робить розсудливими, але відважними, уважними та креативними», підказуючи нові шляхи. Волхви приходять із запитанням: «Де Той, що народився?». «Як же важливо, щоб той, хто переступає поріг Церкви, відчував, що Месія щойно народився, що там збирається спільнота, в якій постала надія, що там розгортається історія життя! Ювілей прийшов, щоб нагадати нам, що можна розпочати заново, що ми ще на початку шляху, що Господь хоче зростати серед нас, хоче бути Богом-з-нами», – наголосив Святіший Отець, підкреслюючи, що Бог не перестає підважувати існуючий порядок, даючи натхнення пророкам.
Любити і захищати мир
Як підкреслив далі Папа, у світі не бракує Богоявлень, але потрібно вберегти їх від намірів Ірода, «від страху, завжди готового вилитися в агресію». «Від часів Івана Хрестителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його», – казав Ісус, слова Якого наводить святий Матей. Ці «таємничі слова», як підкреслив проповідник, «не можуть не нагадати нам про численні конфлікти, в яких люди можуть чинити опір і навіть завдавати удару тому Новому, що Бог приготував для всіх нас». «Любити мир, шукати мир означає захищати те, що є святим і саме тому є новонародженим: маленьким, ніжним, тендітним, як дитина. Навколо нас спотворена економіка намагається з усього отримати прибуток. Ми бачимо це: ринок перетворює на бізнес навіть людську жагу до пошуків, подорожей, нового початку. Запитаймо себе: чи навчив нас Ювілей уникати того виду ефективності, який зводить все до продукту, а людину – до споживача?» – запитував Лев XIV.
Бог не перестає дивувати
Святіший Отець підкреслив, що Немовля, якому вклонилися волхви, – це безцінне та безмірне Благо, яке є «об’явленням безкорисливості». «І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший серед міст Юди» – говорить пророк. «Як же багато міст, як же багато громад потребують почути: “Ти не остання”. Так, Господь і досі нас дивує! Він дає Себе знайти. Його шляхи не є нашими дорогами, і ті, хто чинить насильство, не можуть їх опанувати, а сили цього світу не можуть їх заблокувати. З цього випливає величезна радість волхвів, які залишають за собою палац і храм та вирушають до Вифлеєму: саме тоді вони знову бачать зорю!» – наголосив проповідник, підкреслюючи, що саме тому «прекрасно ставати паломниками надії», прекрасно «залишатися ними, залишатися разом».
«Вірність Бога знову нас здивує. Якщо ми не перетворимо наші церкви на пам’ятники, якщо наші спільноти будуть домівками, якщо ми разом протистоятимемо спокусам могутніх, тоді ми будемо поколінням світанку. Марія, Ранішня Зоря, завжди буде йти перед нами! У Її Сині ми будемо споглядати чудову людськість і служити їй, перетворену не манією всемогутності, а Богом, Який з любові став людиною», – підсумував Лев XIV.
