На тлі триваючої війни в Україні Послання Папи Лева XIV з нагоди Всесвітнього Дня Миру набуває особливої актуальності й глибини. В інтерв’ю для ватиканських медіа преосвященний Віталій Скомаровський ділиться своїми роздумами над словами Єпископа Риму, наголошуючи на духовному вимірі миру, який походить від воскреслого Христа.
Про це пише Vatican News.
В інтерв’ю для ватиканських медіа Єпископ Луцький та Голова Конференції римо-католицьких єпископів України преосвященний Віталій Скомаровський ділиться своїми думками про Послання Папи Лева XIV на Всесвітній День Миру. Ієрарх наголошує, що Святіший Отець звертається до світу насамперед як пастир і моральний авторитет у час, позначений численними війнами та кризою міжнародного порядку. Папське послання звучить як голос Євангелія серед політичних дискусій, нагадуючи, що справжній і тривалий мир – це мир воскреслого Христа. Особливу увагу єпископ звертає на український контекст: для народу, який захищає свою Батьківщину, слова Папи читаються крізь призму щоденного болю, втрат і небезпеки. Водночас він підкреслює, що навіть у час війни можливий внутрішній мир як дар Божий, який не залежить від зовнішніх обставин, бо будується на довірі до Бога, Який опікується нами, і теж на відносинах з іншими людьми. Пригадуючи про трагедію дітей – найневинніших жертв війни, чиї страждання є глибоким викликом для людської совісті, владика Скомаровський закликає молитися за тих, чиї серця не здатні розчулитися навіть перед болем найменших.
Ваше Преосвященство, які роздуми виникли у Вас після прочитання Послання Папи Лева XIV на Всесвітній День Миру?
Першого січня ми відзначаємо День миру і, звичайно, Святіший Отець пише послання з цієї нагоди. Це також день молитви у всій Католицькій Церкві: щороку ми молимося про мир. Невипадково цей день припадає в кінці Октави Різдва Господнього, тому що Ісус є Князем миру, і він приносить мир там, де його немає. Насамперед, я хотів би сказати, що Святіший Отець нависав це послання в дуже складний час, бо, як він зазначає, цитуючи слова свого попередника, що тепер відбувається Третя світова війна частинами, тобто на Землі відбуваються дуже багато воєн, конфліктів. Але я хотів би також підкреслити, що він пише як пастир, як священник, як моральний авторитет. Тому що інших голосів і так достатньо: політики говорять про мир по-своєму. Але думаю, що Святіший Отець не хотів, щоб забракло власне Божого голосу серед цього хору. І, на мою думку, ми не повинні забувати, коли читаємо це послання, що це послання не політика, а пастиря, того, хто слухає Божий голос і хоче цей голос передати, озвучити людям. Він говорить, наприклад, про беззбройний мир. Але він каже, що цей беззбройний мир – це мир воскреслого Ісуса. Тобто це мир, який можливий, коли ми всі разом приймемо Воскреслого Ісуса. Беззбройний мир можливий, коли між людьми панує довір’я, коли є любов. І про це він ясно говорить. Натомість, якщо цього немає, то, звичайно, цей політичний мир будується на рівновазі озброєнь, і так далі. Але ми повинні розуміти, що це крихкий мир, і Папа про це теж згадує. Тому що в цьому сьогоднішньому світі, як він каже, панують ірраціональні стосунки між народами. Тобто ми бачимо і відчуваємо, що зараз обіцянки чи слова політиків часто нічого не вартують, ламається міжнародне право, і вся система міжнародного права, яка була вибудована так довго, просто зламана агресією Росії. Я не знаю, як світ зарадить цьому, тому що це такий прецедент, який, напевно, буде мати дуже довготривалі наслідки. І тим більше, що із сучасним озброєнням ніхто не може дати справжніх гарантій, бо, як ми бачимо, до влади можуть прийти різні люди, іноді навіть такі, які не поважають життя і є безвідповідальними. Ще одне, на що я би хотів звернути увагу: треба пам’ятати про те, що ми, як українці, читаємо це послання в ситуації війни, в ситуації, коли ми захищаємо свою Батьківщину. Це є інший погляд, ніж коли би, наприклад, цієї війни тут не було, чи війна була би десь далеко від нас. Я думаю, що читання чи сприйняття цього послання були би іншими. І ще одне: в цьому посланні Папа вказує напрямки. Зараз, поки триває війна, це дуже важко, але він вказує, щоб ми не забували той напрямок до правдивого миру. І він говорить, що для цього потрібні люди, такі як святий Франциск, які могли би втілити ці Божі слова про мир, повний мир, який заснований на довірі і на братерстві між людьми. Ну і останнє, що я теж зауважив в цьому посланні, це те, що Папа констатує, що слова і думки вже стали зброєю, чого раніше не було, – ці всі інформаційні війни, які ми зараз бачимо. Тому це дуже складний час, в якому ми живемо. Але, як на мене, це послання теж несе надію на те, що все таки добро завжди переможе, і за це варто боротись.
Ми говоримо про мир воскреслого Христа. Чи можна плекати цей мир у серці навіть під час війни?
Це, безумовно, можливо, тому що цей мир в серці є даром Божим, а Бог не покинув українців. Звичайно, що це нелегко, це важко в цей час, тому що ми переживаємо дуже багато болісних моментів: ми маємо втрати, багато людей переживають тривогу за себе, за своїх близьких, за свою безпеку. Це так довго триває, що в свідомості кожного українця є те, що ми на нашій землі не маємо безпечного місця, абсолютно безпечного місця. Його не немає в цілому світі, але в часі війни це стає ще більш очевидним. Але якось, на жаль, ми навчилися в цьому жити. Але цей мир душі, душевний мир, не залежить від зовнішніх обставин, тому що це є щось, що Бог дає, і те, що без чого людині дуже важко жити. А цей мир будується на довірі до Бога, Який опікується нами, і теж на відносинах з іншими людьми. Ми намагаємося, щоб негативні почуття, прагнення помсти, чи злоба, чи ненависть не запанували в наших серцях, і Бог допомагає нам, щоб ця любов до наших близьких, любов до Батьківщини все таки була сильніша.
У своєму посланні Лев XIV також згадує про дітей, підкреслюючи, що «саме думки про наших дітей, про всіх дітей і про тих, хто так само беззахисний, як вони, пронизують наші серця». Гадаю, що ці слова стосуються також і українських дітей.
Це в дійсності так, тому що діти взагалі не завинили в тому, що вони страждають, а вони дуже страждають від цього. Діти, які втрачають своїх батьків в часі війни. Ці втрати для них і зараз болісні, і будуть мати теж певні наслідки. Але, на жаль, мусимо визнати той факт, що зло і гріх існують в світі. Прикро бачити, що навіть попри те, що страждають невинні діти, є серця, які настільки затверділи, що це їх не порушує. І тому, напевно, Пресвята Богородиця просить молитися про навернення грішників, гріх яких в тому, що серце затверділо, що навіть такі великі страждання, які ми бачимо в Україні, не зупиняють бажання далі вести війну. І як вже не раз було сказано, напевно, немає тих, хто би більше прагнув закінчення цієї війни, ніж українці, щоб настав мир і спокій.
