У стародавній Марійській базиліці, яка також відома як «різдвяна», відбувся обряд закриття Святих Дверей. Його довершив кардинал-архіпресвітер Роландас Макріцкас.
Про це пише Vatican News.
«Закриваючи ці Святі Двері, ми віримо, що серце Воскреслого, невичерпне джерело нового життя, завжди залишається відкритим для тих, хто уповає на Нього», – мовив кардинал Роландас Макріцкас, архіпресвітер Папської базиліки Пресвятої Марії, який ввечері, 25 грудня 2025 р., в урочистість Господнього Різдва, очолив у цьому давньому Марійському храмі обряд закриття Святих Дверей. Далі кардинал беззвучно зійшов сходинками, що ведуть до дверей. І, так само мовчки, став на коліна на порозі, затримавшись там у молитві. Врешті, підвівся і зачинив двері. Пройшов майже рік з моменту їх відкриття, яке відбулося 1 січня 2025 року. Рішення зачинити їх 25 грудня не є випадковим: у базиліці Санта-Марія-Маджоре зберігаються реліквії святих ясел, в яких лежало новонароджене Дитя Ісус.
Стати відкритими дверима для інших
«Те, що закривається, – це не Божа благодать, а особливий період в житті Церкви, а тим, що залишається відкритим назавжди, є серце милосердного Бога», – зазначив кардинал Макріцкас у проповіді під час Святої Меси, що розпочалася після обряду. «Сьогодні ми бачимо, як зачиняються Святі Двері, – підкреслює він, – але дверима, які насправді мають значення, залишаються двері нашого серця: вони відкриваються, коли ми слухаємо Боже слово, розширюються, коли приймаємо ближнього, зміцнюються, коли прощаємо і просимо прощення». Звідси випливає заклик пам’ятати, що «переступити поріг Святих Дверей було даром, а відсьогодні стати відкритими дверима для інших – це наша місія на майбутнє». Простий і урочистий жест стає, таким чином, «вдячною пам’яттю і відважною місією».
Один Ювілей, два Папи
У проповіді архипресвітер відзначив особливість Ювілею надії, який незабаром завершиться: це був Святий Рік, який розпочав Папа Франциск, а далі продовжив Папа Лев. Подібний прецедент можна знайти в Святому році 1700, який розпочав Інокентій XII, а завершив Климент XI. Але і сьогодні, як і тоді, це був «передача естафети і керівництва, яка дає нам уявлення про життя Церкви, яке ніколи не переривається». Бо «Господь ніколи не залишає Свою Церкву». Ювілей надії, вів далі кардинал, був «часом, коли Церква ще раз оголосила всьому світу, що Бог недалеко, що мир можливий, що милосердя сильніше від гріха». І слідом за Папами Берґольо і Превостом, проповідник нагадав, що надія – це не ілюзія, не втеча, не наївний оптимізм, а «конкретна сила, яка відкриває нові шляхи», «рішення під знаком любові», «участь у житті Слова, що стало тілом, у світлі, яке жодна ніч не може загасити».
Надія народжується з гостинності
Ювілейний рік, отже, не є «подією, яку слід списати після його закінчення, а запрошенням залишатися в слуханні Сина, бо без слухання Слова надія згасає». Прикладом для наслідування, додав кардинал-архипресвітер, є Діва Марія, Яка «навчила всіх, що надія народжується з прийняття: прийняти Бога в своє життя, прийняти іншого, прийняти майбутнє без страху». Тільки так, тобто впустивши Бога в своє серце, можна відкрити справжні Святі Двері, «двері милосердя, примирення, братерства».
Перетворити Святий Рік на конкретні вчинки
Врешті, з базиліки, яка зберігає ікону Пресвятої Богородиці Salus Populi Romani, і в якій спочивають останки Папи Франциска та кількох інших Пап, кардинал Макріцкас закликав вірних перетворити найважливіші моменти Ювілею на оновлену молитву, конкретну увагу до бідних, примирення в сім’ях, креативну працю, милосердну присутність у громаді. Тільки так, насправді, зможемо, за його словами, відважитися бути «Церквою з Євангелієм у руках і ближнім у серці».
