Насильство породжує смерть і руйнування, помста породжує ненависть і біль. Хроніки та образи з Гази й інших земель, охоплених війною, показують фізичні й моральні страждання невинних і беззахисних, – пише о. Ібрагім Фальтас із Кустодії Святої Землі.
Про це пише Vatican News.
Наближається святе Різдво Христове: дорога Адвенту готує нас до світлого приходу Того, Хто дарує мир. У Святій Землі особливо сильним є очікування миру, а прагнення його віднайти вимагає відповіді. Вже багато років, а особливо від 7 жовтня 2023 року, ми говоримо й пишемо про насильство, що породжує смерть і руйнування, та про помсту, яка народжує ненависть і біль.
Здається, ми маємо справу із замкненим колом, у якому стикаються найтемніші сторони людяності, – колом, що не відкривається на солідарність і взаєморозуміння та не розриває хибного ланцюга зла, яке народжує нове зло. Хроніки й кадри з Гази та з інших країн, охоплених війною, показують фізичні й моральні страждання невинних і беззахисних, а негайні реакції свідчать про обурення та емоційну залученість значної частини людства.
Розпачлива ситуація
Межу витривалості перед нестерпним насильством було давно перевищено. Ми бачили й пізнали численні причини, що призвели до смерті й руйнувань у Газі: бомбардування, зіткнення, вибухи, брак найнеобхіднішого, медичної допомоги й ліків. Незліченні заклики та посередництво пап і глав держав не змогли змінити чи розв’язати цю розпачливу ситуацію. Допомога, яка дійшла до Гази, і можливість вивезення осіб, що терміново потребують лікування, стали краплею в океані реальних потреб.
Що спонукає людину не припиняти завдавати болю? Як перетворити відчуття безсилля на конкретні жести допомоги й солідарності? Після стількох слів і такого великого страждання здається, що на зло війни опустилася байдужість; що страх уже не штовхає до подальшого викриття тих, хто міг би втрутитися, але цього не робить; що ми не здатні усвідомити: мовчання робить нас співучасниками.
Мури, які відрізають від правди
Навколо Гази та навколо палестинської держави на Західному березі зведено фізичні, видимі мури, які унеможливлюють доступ «неуповноважених»: гуманітарної допомоги й міжлюдських контактів, волонтерів, журналістів і міжнародних спостерігачів. Навколо зон війни у Святій Землі, здається, постала перепона, що блокує будь-яку можливість дістатися до правди – тієї, яка допомагає справедливості рятувати життя й повертати людську гідність виснаженому населенню.
Що або хто перешкоджає наданню допомоги зневіреним людям, які живуть у нелюдських умовах? Чи їхня слабкість викликає страх, а їхня зневіра не зворушує сумлінь? Хто обирає слідувати економічним інтересам, хто й далі збільшує витрати на знаряддя смерті й руйнування? Хто визнає ворогами чоловіків і жінок, виснажених болем від неможливості врятувати тих, кому вони дали життя, – дітей і людей похилого віку, легкі мішені насильства, людей без сил і хворих?
Який інтерес забороняє нагодувати, вилікувати й зігріти тих, для кого все це в достатку є лише за кілька кроків звідси? Чому не дати шансу на життя тим, хто не виживе без ліків, що чекають одразу за прикордонним переходом або контрольно-пропускним пунктом? Чи холод третьої зими без тепла солідарності в Газі залишає байдужими серця, які стали черствими й збайдужілими?
Святе Дитя, Яке прийшло примирити братів
Це питання без відповідей, звернені до всіх без винятку, бо перед обличчям такої нелюдської ситуації відповідальність несе кожен. І все ж відповідь існує: це Дитя, сповите в убогі пелюшки, народжене в холодній і темній печері, Яке приносить мир серцям, позбавленим миру. Це Святе Дитя прийшло, щоб примирити братів, підтримати невинних і беззахисних та підтвердити, що єдиною правдою є любов до ближнього.
Святкуймо Народження Дитяти Ісуса, пам’ятаючи щодня – не лише в часі Різдва Христового – про послання, яке з вифлеємської печери доходить до нас і залишається правдивим та актуальним уже понад дві тисячі років. Мир – не ілюзія, а вибір життя; мир – не просто слово, яке втрачає сенс і значення, щойно його вимовлено. Мир – це відвага, що несе допомогу і об’являє правду Спасителя.
