Зустрічаючись із очільниками дикастерій Римської курії з нагоди обміну різдвяними побажаннями, Папа Лев XIV закликав пам’ятати про місіонерський вимір Церкви і про важливість плекання дружніх стосунків, адже праця кожного важлива для загалу, а свідчення християнського життя, яке виражається у сопричасті, є першим і найбільшим служінням для Церкви та світу.
Про це пише Vatican News.
Місія і сопричастя. Два аспекти, спонукувані Апостольським напоумленням Папи Франциска «Evangelii gaudium» обрав Лев XIV як ключові у своїй промові до очільників дикастерій Римської курії під час традиційної зустрічі з нагоди обміну різдвяними побажаннями, яка в понеділок, 22 грудня 2025 р., відбулася в залі Благословень Апостольського палацу у Ватикані.
Як зауважив Святіший Отець, світло Різдва нагадує нам, що Бог втілився, став нашим братом, назавжди залишаючись Богом-з-нами, і з цією «радістю в серці й почуттям великої вдячності» можемо дивитися на події, які відбуваються, зокрема, й у житті Церкви. Лев XIV згадав насамперед свого попередника, який «цього року завершив своє земне життя». «Його пророчий голос, його душпастирський стиль і його багате вчення позначили шлях Церкви в ці роки, заохочуючи нас, перш за все, повернути в центр Боже милосердя, надати більшого імпульсу євангелізації, бути радісною Церквою, гостинною до всіх, уважною до найубогіших», – сказав він, зупиняючись далі на двох обраних аспектах.
В напрямку місійного перетворення
Щодо першого, тобто, місії, Папа наголосив, що Церква є ектравертною, місіонерською, отримавши дар Святого Духа й завдання звіщати всім добру новину про любов Бога. «Evangelii gaudium заохочує нас рухатися вперед у місіонерському перетворенні Церкви, яке отримує свою невичерпну силу з доручення Воскреслого Христа», – сказав він, нагадуючи про заклик Папи Франциска виходити назовні, підґрунтям якого є той факт, що Бог перший вийшов нам назустріч.
«Таким чином, місія Ісуса на землі, яка продовжується у Святому Дусі в місії Церкви, стає критерієм розпізнання для нашого життя, для нашого шляху віри, для церковної діяльності, а також для служіння, яке ми виконуємо в Римській курії. Адже структури не повинні обтяжувати, сповільнювати поширення Євангелія або перешкоджати динамізму євангелізації», – мовив Лев XIV, наголошуючи на тому, що праця в курії повинна надихатися духом співвідповідальності, що випливає з Хрещення, адже потрібна «дедалі більше місіонерська» Римська курія, де «інституції, бюро та обов’язки розглядаються у світлі великих церковних, душпастирських і соціальних викликів сьогодення», а не лише з метою звичайного адміністрування.
Свідки нового людства
Водночас, як зазначив далі Святіший Отець, переходячи до другого аспекту, місія Церкви «тісно пов’язана із сопричастям». Різдво, підкреслив він, нагадує нам про те, що Ісус прийшов, «щоб об’явити нам справжнє обличчя Бога як Отця, щоб усі ми могли стати Його дітьми, а отже – братами і сестрами між собою». І втілена в Ісусі любов Отця робить нас здатними в Святому Духові «бути знаком нового людства, яке вже не ґрунтується на егоїзмові та індивідуалізмі, а на взаємній любові та солідарності». Це завдання, за словами Папи, має два виміри – внутрішній і зовнішній.
Виклик, що вимагає навернення
Говорячи про внутрішній вимір, Лев XIV зазначив, що сопричастя в Церкві завжди є «викликом, який закликає до навернення». За його словами, за зовнішнім спокоєм іноді можуть блукати «привиди поділів», які спокушають двома крайнощами: уніформувати все, не враховуючи відмінностей, або ж надто наголошувати на відмінностях і точках зору, замість шукати сопричастя. «Таким чином, у міжособистісних стосунках, у внутрішній динаміці відомств і посад, або при обговоренні питань, що стосуються віри, літургії, моралі та іншого, існує ризик стати жертвою негнучкості чи ідеології, що призводить до протистоянь», – сказав він, наголошуючи, що натомість потрібно бути в курії «будівничими сопричастя», що вимагає синодального стилю, «де всі співпрацюють в тій самій місії, кожен згідно з власною харизмою та отримано посадою».
За словами Папи, це досягається не стільки словами, як конкретними вчинками щоденного життя. Він навів слова святого Августина, який повчав, що для людини ніщо не є милим без друга. «Ця гіркота іноді проникає і серед нас, коли, можливо, після багатьох років служіння в Курії, ми з розчаруванням помічаємо, що деякі процеси, пов’язані з використанням влади, жагою переважати, піклуванням про власні інтереси, важко піддаються зміні. Й ми запитуємо себе: чи можливо бути друзями в Римській курії? Мати стосунки дружнього братерства?» – запитав Лев XIV, наголошуючи на тому, що серед щоденних трудів важливо мати друзів, яким можемо довіряти, коли не використовуємо одні одних, а допомагаємо, цінуючи компетентність. «Є таке особисте навернення, якого всі ми повинні прагнути й над яким працювати, щоби через наші стосунки могла проглядатися любов Христа, яка робить нас братами й сестрами», – додав він.
Сопричастя, яке сяє у світі
Така поведінка, як зазначив далі Святіший Отець, буде знаком і назовні, у світі, «пораненому незгодою, насильством і конфліктами». Папа додав, що Господнє Різдво несе в собі дар миру, заохочуючи нас «ставати пророчим знаком». «Працю Курії та Церкви загалом слід розглядати також у цьому широкому контексті: ми не є маленькими садівниками, які дбають про власний город, але є учнями та свідками Божого Царства, покликаними бути в Христі закваскою загального братерства між різними народами, релігіями, між людьми різної мови та культури. І це станеться, якщо ми самі будемо жити як брати та сестри і дбатимемо про сяяння в світі світла сопричастя», – сказав Папа.
Праця кожного важлива для загалу
Підсумовуючи, Лев XIV підкреслив, що місія та сопричастя є можливими, якщо ми повернемо Христа в центр. Про це також нагадують Ювілейний рік, що добігає до завершення, відзначення 1700-річчя Нікейського собору та 60-річчя завершення Другого Ватиканського Собору. Папа згадав також про ще одну річницю – золотий ювілей Апостольського напоумлення Папи Павла VI Evangelii nuntiandi, опублікованого 8 грудня 1975 року.
«Воно підкреслює, серед іншого, дві дійсності, на які ми можемо тут звернути увагу: те, що “вся Церква отримує місію євангелізувати, і праця кожного є важливою для загалу” (15); і, водночас, переконання, що “свідчення справжнього християнського життя, відданого Богові в сопричасті, яке ніщо не повинно порушувати, але однаково дарованого ближньому з безмежною ревністю, є першим засобом євангелізації” (41)», – сказав Святіший Отець, заохочуючи пам’ятати про це і під час служіння в курії.
