«Господь завжди буде з вами, і будьте впевнені в підтримці всієї Церкви у вирішальних викликах вашого життя та в історії вашої улюбленої країни», – запевнив ліванську молодь Лев XIV під час зустрічі з ними в рамках своєї Апостольської подорожі в Ліван. Після зворушливих свідчень деяких молодих людей Папа сказав: «Їхні розповіді говорять про відвагу серед страждання, про надію серед розчарування, про внутрішній спокій серед війни».
Про це пише Vatican News.
Після завершення екуменічної та міжрелігійної зустрічі у Бейруті, що пополудні 1 грудня 2025 р. відбулася на Площі Мучеників, Папа Лев XIV вирушив до Бкерке, населеного пункту неподалік Бейрута, де розташований осідок Маронітського Патріарха Антіохії. Тут відбулася зустріч з молоддю, на яку прибуло понад чотирнадцять тисяч молодих осіб не лише з Лівану, але й із Сирії, з Іраку та з інших країн світу, куди емігрували ліванці. Перед тим, як до учасників зустрічі промовив Святіший Отець, деякі з них поділилися своїми свідченнями.
Любов більша за страх
Ентоні і Марія, молоді волонтери, які допомагали постраждалим від вибухів у порту Бейрута 4 серпня 2020 року, розповіли про те, що вони разом з іншими молодими людьми прибирали вулиці, ремонтували пошкоджені домівки, супроводжували поранених і підтримували всіх, хто пережив травму. Вони зауважили, що тоді ніхто не запитував нікого: «Звідки ти?» або «До якої спільноти ти належиш?». «Кожна людина була просто людиною, яка допомагала іншій людині, ліванці стояли пліч-о-пліч». Вони також підкреслили, що виконуючи це служіння, вони відчували, що Бог був присутній серед них і що їхню надію живила «віра у Воскресіння Христа та впевненість, що світло перемагає темряву, а життя перемагає смерть». Молоді волонтери підкреслили, що їхня любов до країни виявилася сильнішою за страх, і саме вона не дала їм втекти, навіть після того, як вони стали свідками величезних страждань. «Так само, як Церква ніколи не покидає нас у часи випробувань, ми, молоді люди, відмовляємося покидати нашу Церкву, наш народ і нашу землю», – наголосили вони.
Я не виїду, поки бачу, як Бог діє на цій землі
Наступною своїм свідченням поділилася Елі, яка розповіла про те, що попри всі труднощі і незважаючи на те, що мала можливість виїхати до родичів у Францію, вона вирішила залишитися в Лівані. «Поки моя країна страждає, виїжджати звідси ніколи не здавалося мені правильним. Поки я бачу, як Бог діє на цій землі, виїжджати здавалося неможливим. Моє рішення залишитися – це питання відповідальності, лояльності та відданості моєму народу», – наголосила вона, зазначаючи, що такий самий вибір зробили багато молодих ліванців. І їхнє рішення спричинене не впертістю. «Ми залишилися через віру в те, що Бог хоче, щоб ми були тут, сьогодні, щоб запалювати надію, підтримувати людську гідність і нагадувати кожному ліванцю, що ця країна ще жива, навіть попри всі труднощі. Жодна нація не виживе без молоді, яка вірить у неї. Ми вирішили вірити, бо попри все, що сталося і все, що продовжує відбуватися, Ліван залишається місцем, про яке варто мріяти», – сказала Елі.
Бог присутній, коли серця зустрічаються і люблять одне одного
Ще одне свідченням поділилася християнська дівчина Жоель, яка розповіла, що влітку 2024 року вона провела два місяці у Франції у спільноті Тезе. Там вона познайомилася з двома ліванськими дівчатами-мусульманками. Вона дуже зблизилася з однією з них на ім’я Асіль. Коли вони повернулися до Лівану, війна почала загострюватися. І вона постійно підтримувала зв’язок зі своєю подругою мусульманкою, яка тим часом повернулася до Франції, щоб продовжити навчання. Жоель пропонувала їй свій дім, якщо її сім’я потребуватиме прихистку. І одного для, коли на півдні країни, де мешкала сім’я Асіль, посилилися обстріли, вони скористалися цією пропозицією. «З того дня, – сказала Жоель, – я зрозуміла щось дуже важливе: Бог не живе лише в стінах церкви чи мечеті. Бог присутній, коли серця зустрічаються і люблять одне одного, як брати і сестри. Під тим спільним дахом народилася нова надія, яка показує, що Ліван може перетворити відмінності на силу, і що такі зустрічі розкривають справжнє значення співіснування».
Ви – теперішнє, і в ваших руках вже будується майбутнє!
«Їхні розповіді говорять про відвагу серед страждання, про надію серед розчарування, про внутрішній спокій серед війни, – наголосив Лев XIV, промовляючи до молоді. – Вони немов яскраві зірки в темну ніч, в якій вже бачимо проблиски світанку». Він додав, що історія Лівану наповнена як славними сторінками, так і глибокими ранами, причини яких «виходять за межі національних кордонів і переплітаються з дуже складними соціальними та політичними динаміками». «Дорога молоде, – наголосив Папа, – можливо, ви відчуваєте смуток, що успадкували світ, розтерзаний війнами і спотворений соціальною несправедливістю. Проте у вас живе надія, дар, який ми, дорослі, здається, втратили. Ви маєте час! Ви маєте більше часу, щоб мріяти, організовувати і творити добро. Ви – це теперішнє, і в ваших руках вже будується майбутнє! І ви маєте ентузіазм, щоб змінити хід історії! Справжній опір злу – це не зло, а любов, здатна зцілити власні рани, лікуючи рани інших».
Добро, яке бачимо, є результатом прихованої і чесної праці багатьох
Лев XIV запевнив ліванську молодь, що їхня батьківщина «відродиться красивою і сильною, як кедр, символ єдності і родючості народу». «Ми добре знаємо, що сила кедра полягає в його коренях, які зазвичай мають такі ж розміри, як і гілки, – сказав він. – Кількість і сила гілок відповідає кількості і силі коренів. Так само все те добро, яке ми сьогодні бачимо в ліванському суспільстві, є результатом смиренної, прихованої і чесної праці багатьох людей, які чинять добро, багатьох добрих коренів, які хочуть, щоб зростало не лише гілля ліванського кедра, а все дерево в усій його красі».
Фундаментом нового життя є надія, що приходить згори – Христос
Наступник святого Петра відповів також на два запитання, які йому поставили представники молоді. Перше запитання звучало так: «Ми живемо в країні, позбавленій стабільності, як у плані безпеки, так і в економічному плані. Щодня ми живемо в страху перед невідомим, перед небезпекою, перед війною, яка може спалахнути в будь-який момент, не знаючи, де і коли. Як ми, молоді люди, можемо сьогодні зберегти внутрішній спокій і силу віри, і залишатися “непохитними в надії”, як закликає нас Євангеліє?». «Справжньою засадою нового життя є надія, що приходить згори, – відповів Папа, – це Христос! Він помер і воскрес для спасіння всіх. Він, Живий, є основою нашої віри; Він є свідком милосердя, яке визволяє світ від усякого зла. Як нагадує святий Августин, повторюючи слова апостола Павла, “у Ньому – наш мир, і від Нього походить наш мир”».
Міцні та плідні стосунки будуються на «назавжди»
Друге запитання молоді стосувалося того, що в сучасному світі стосунки формуються і руйнуються з великою швидкістю. Багато сімей розпадаються, а дружні стосунки стають поверхневими, порожніми, а іноді і чисто віртуальними. «Як у цій реальності ми можемо зберегти наші стосунки, щоб вони залишалися щирими, справжніми і ґрунтувалися на справжній любові?». «Якщо в центрі дружніх або романтичних стосунків стоїть наше “я”, то ці стосунки не можуть бути плідними», – відповів Лев XIV, зауважуючи, що не можна по-справжньому любити, якщо розраховувати лише на певний термін, доки триває почуття. Навпаки, дружба є справжньою, коли вона ставить «ти» перед «я». Такий шанобливий і привітний погляд на іншого дозволяє нам будувати більше «ми», відкрите для всього суспільства, для всього людства. А любов є справжньою і може тривати вічно лише тоді, коли вона відбиває вічне сяйво Бога, який є любов (пор. 1 Ів 4, 8). Міцні та плідні стосунки будуються разом на взаємній довірі, на цьому «назавжди», яке пульсує в кожному покликанні до сімейного життя та релігійного посвячення. Дружба, за його словами, є справжньою, коли ми ставимо “ти” вище, ніж власне “я”. Цей шанобливий і приймаючий погляд на іншого, як підкреслив Святіший Отець, дозволяє будувати “ми”, що є більшим і відкритим на суспільство, на все людство. «А любов є автентичною і може тривати назавжди тільки тоді, коли відображує вічне сяйво Бога, який є любов (пор. І Ів 4,8)», – сказав Папа, додаючи, що міцні та плідні стосунки будуються разом на взаємній довірі, на цьому «назавжди», яке пульсує в кожному покликанні як до сімейного, так і до богопосвяченого життя.
Бути милосердними і знаходити час на молитву
Лев XIV наголосив, що любов і милосердя найбільше виражають присутність Бога у світі. «Милосердя говорить універсальною мовою, бо звертається до кожного серця», – зауважив він, пояснюючи, що воно не є ідеалом, а історією, яка відкрилася в житті Ісуса та святих. «Справжнє оновлення, якого прагне молоде серце, починається з щоденних вчинків: з прийняття ближнього і далекого, з простягнутої руки другові і біженцю, з важкого, але необхідного прощення ворога», – сказав Папа.
Святіший Отець вказав на приклад багатьох молодих блаженних і святих, серед яких двоє італійців, які були канонізовані цього року – П’єр Джорджо Фрассаті та Карло Акутіс. Він пригадав також геройські чесноти ліванських святих: витривалість у болі, якою відзначалася свята Рафка, та допомогу найбільш відкринутим блаженного Якова Ель-Гаддада. Папа також вказав на святого Шарбеля, що став одним із символів Лівану і якого завжди зображують із заплющеними очима. «У світі, сповненому відволікаючих факторів і марнославства, щодня знаходьте час, щоб заплющити очі і дивитися тільки на Бога, – закликав Папа молодь. – Він, хоч іноді здається мовчазним або відсутнім, відкривається тим, хто шукає Його в тиші. Докладаючи зусиль, щоб робити добро, прошу вас бути споглядальними, як святий Шарбель: моліться, читайте Святе Письмо, беріть участь у Святій Месі, в адорації».
Надія, яку Бог дарує, стає плідною для світу
Папа Лев XIV пригадав відому молитву святого Франциска з Ассізі: «Господи, вчини мене знаряддям твого миру…». «Нехай ця молитва, – побажав він, – зберігає у вас радість Євангелія, християнський ентузіазм. “Ентузіазм” означає “мати Бога в душі”: коли Господь живе в нас, надія, яку Він нам дарує, стає плідною для світу». Святіший Отець додав, що надія є бідною чеснотою, бо вона приходить з порожніми руками: вони вільні для того, щоб відкрити двері, які здаються зачиненими втомою, болем і розчаруванням.
«Господь завжди буде з вами, – наголосив на завершення Святіший Отець, – і будьте впевнені в підтримці всієї Церкви у вирішальних викликах вашого життя та в історії вашої улюбленої країни. Я ввіряю вас захисту Матері Божої та Нашої Пані, яка з вершини цієї гори дивиться на це нове цвітіння. Молоді ліванці, зростайте міцними, як кедри, і несіть світу надію!».
