В Марійському санктуарії в Гаріссі Папа Лев XIV зустрівся із католицькими єпископами й душпастирями Лівану, що представляли обрядове багатство місцевих християн. Він подякував їм за свідчення Божої любові серед випробувань, пов’язаних зі злиднями, збройними конфліктами та міграцією.
Про це пише Vatican News.
Церква в Лівані, об’єднана в розмаїтті своїх обличь, є іконою слів: «Блаженні миротворці», що є гаслом цього етапу Апостольської подорожі. Про це говорив Папа Лев XIV, зустрічаючись у санктурії Матері Божої, покровительки Лівану, в Гаріссі з єпископами, священниками, монашеством і душпастирськими співробітниками Лівану.
Християни становлять до приблизно половину населення Лівану, а найбільшу частку тут становлять католики-мароніти, які мають свій патріархат. Крім того, саме в Лівані має свій осідок Патріарх Вірменської Католицької Церкви, тут є спільноти візантійського, сиро-католицького, халдейського та латинського обрядів, в країні служать майже півсотня католицьких єпископів різних обрядів. Санктуарій в Гаріссі, яким опікуються ченці Згромадження Ліванських Місіонерів маронітського обряду, є одним з найважливіших санктуаріїв Близького Сходу.
З Марією під Христовим хрестом
Зустріч відбувалася у формі Літургії слова, під час якої також прозвучали свідчення осіб, задіяних у різних формах душпастирства, а Папа виголосив проповідь після прочитання євангельського уривка. Розпочавши із ствердження, що Церква в Лівані є іконою блаженства миротворців, він нагадав слова святого Йоана Павла ІІ, який 1984 року закликав ліванців: «Творіть там, де ви живете і працюєте, братерську атмосферу. Без наївності, вмійте довіряти іншим і будьте креативними, щоб перемогла регенеративна сила прощення і милосердя». «Свідчення, які ми почули – дякую кожному з вас! – говорять нам, що ці слова не були марними, а навпаки, знайшли відгук і відповідь, бо тут триває будування сопричастя в любові», – сказав Лев XIV, зауваживши, що коріння цієї наполегливості символізують тиха печера, в якій святий Шарбель молився перед іконою Богородиці, та цей величний санктуарій.
«Саме в перебуванні з Марією біля Ісусового хреста (пор. Ів 19, 25) наша молитва, невидимий міст, що поєднує серця, дає нам силу і далі надіятися та працювати, також і тоді, коли навколо гримить гуркіт зброї, а потреби щоденного життя стають викликом», – пояснив він, додаючи, що з цього коріння, «міцного й глибокого, як коріння кедрів», любов зростає та з Божою допомогою «оживають тривалі й конкретні діла солідарності».
Зростаючи завдяки взаємній любові
Далі Папа коментував свідчення, які прозвучали під час молитовної зустрічі. Отець Юганна говорив по душпастирство в малому селі, де мирно співіснують і допомагають одні одним християни і мусульмани, ліванці та біженці, живучи в крайній убогості та під постійною загрозою бомбардувань. Святіший Отець наголосив, що в любові «кожен з нас має, що дати, і що отримати», а взаємне дарування «збагачує всіх і наближає нас до Бога». «Тільки так ми не будемо розчавлені несправедливістю та зловживаннями, навіть коли, як ми чули, нас зраджують люди та організації, які безсовісно спекулюють на відчаї тих, хто не має альтернативи. Тільки так можна знову надіятися на завтрашній день, незважаючи на суворість сьогодення, з яким важко впоратися», – сказав він, наголошуючи в цьому контексті на важливості залучення молоді, надаючи простір і цінуючи внесок, щоб «навіть серед руїн світу, якому не бракує болісних поразок, давати їм конкретні та здійсненні перспективи відродження та зростання заради майбутнього».
Поділяти хліб, страх і надію
Філіппінка Лорен, що є іммігранткою і працює для допомоги мігрантам, розповіла історію своїх підопічних – молодої подружньої пари Джеймса та Лейли з Судану, представивши наслідки, які «війна викликає в житті численних невинних людей». «З одного боку, їхня хоробрість говорить нам про Боже світло, яке, як сказала Лорен, сяє навіть у найтемніші моменти; з іншого боку, те, що вони пережили, зобов’язує нас докласти зусиль, щоб ніхто більше не мусив втікати зі своєї країни через безглузді й жорстокі конфлікти, і щоб ті, хто стукає у двері наших громад, ніколи не почувалися відкинутими», – сказав Святіший Отець, перейшовши у цьому контексті й до свідчення сестри Діми, директорки школи, яка в контексті спалаху насильства не залишила своє місце служіння, зробивши школу місцем прийняття біженців та ефективним освітнім осередком.
«У цих кабінетах, крім надання допомоги та матеріальної підтримки, вчаться і навчають поділяти “хліб, страх і надію”, любити серед ненависті, служити навіть серед втоми і вірити в інше майбутнє, яке перевищує будь-які очікування», – підкреслив Папа, похваливши Церкву в Лівані за постійне дбання про освіту й заохочуючи підтримувати це служіння, «виходячи насамперед назустріч тим, хто перебуває у скруті та не має засобів, тим, хто перебуває у крайніх обставинах» і дбати про те, щоб «із формуванням умів завжди будо поєднане виховання серця».
Бог, Який не втомлюється прощати
Врешті, о. Шарбель, говорячи про досвід в’язничного душпастирства, сказав, що саме там, де світ бачить лише стіни та злочини, в очах ув’язнених, «іноді розгублених, іноді просвітлених новою надією», можемо побачити «лагідність Отця, Який не втомлюється прощати». «І це дійсно так: ми бачимо обличчя Ісуса, відображене в обличчях тих, хто страждає, і тих, хто лікує рани, завдані життям», – сказав у цьому контексті Святіший Отець.
З нагоди візиту, згідно з давнім звичаєм, Лев XIV подарував для святині золоту троянду, що, як пояснив він, є заохоченням дбати про те, щоб «наше життя випромінювало Христовий аромат».
З Гарісси Папа вирушив до Апостольської нунціатури в Бейруті, де запланована приватна зустріч із католицькими патріархами східних Церков і спільний обід, до якого також долучаться місцеві некатолицькі патріархи.
