Звертаючись до учасників екуменічної і міжрелігійній зустрічі, яка відбулася на центральній площі Бейрута, Папа Лев XIV наголосив, що ліванський народ, який сповідує різні релігії, є потужним прикладом того, що страх, недовіра і упередження не мають останнього слова, а єдність, примирення і мир завжди можливі.
Про це пише Vatican News.
У понеділок, 1 грудня 2025 р., пополудні Папа Лев XIV взяв участь в екуменічній і міжрелігійній зустрічі, яка відбулася на Площі Мучеників в Бейруті. Ця площа названа на честь ліванців, страчених османами у період Першої світової війни. Після того, як Папа прибув на площу, його зустріли Сирійсько-католицький патріарх, Маронітський патріарх, Великий сунітський імам і представник шиїтів. У зустрічі взяли участь також представники інших християнських конфесій та релігій.
«Я глибоко зворушений і безмежно вдячний за те, що сьогодні можу бути серед вас, на цій благословенній землі, – наголосив Папа Лев, розпочинаючи свою промову, – на землі, звеличеній пророками Старого Завіту, які знаходили в її величних кедрах символи праведної душі, що розквітає під невсипущим поглядом неба; землі, де відлуння Логосу ніколи не затихало, а продовжує, століття за століттям, кликати тих, хто бажає відкрити своє серце живому Богові».
Покликання Церкви вести діалог з іншими релігіями
Лев XIV процитував Апостольське напоумлення Папи Бенедикта XVI Ecclesia in Medio Oriente (Церква на Близькому Сході), яке він підписав у Бейруті 2012 року. У цьому документі Папа Ратцінґер наголошував, що «природа і універсальне покликання Церкви вимагають, щоб вона вела діалог з членами інших релігій. Цей діалог на Близькому Сході ґрунтується на духовних та історичних зв’язках, які об’єднують християн з євреями та мусульманами. Цей діалог, який не продиктований передусім прагматичними міркуваннями політичного чи соціального характеру, ґрунтується насамперед на богословських засадах, що стосуються віри» (п. 19).
Глава Католицької Церкви зауважив, що у місці, де вони перебувають, мінарети мечетей та дзвіниці церков стоять поруч одні з одними, здіймаючись до неба. Він побажав, щоб на цій землі кожен дзвін і кожен адхан [ред. – заклик до молитви у мусульман, який виголошує муедзин із мінарету] зливалися в єдиний гімн, піднесений для прославлення Бога і «для щирого благання про божественний дар миру».
Любов – основа для мирного і справедливого співіснування
Папа Лев XIV пригадав про складні і тривалі конфлікти, якими позначений Близький Схід протягом багатьох років, а особливо останніми роками. Він зазначив, що навіть серед протистоянь можна знайти надію і заохочення, якщо зосереджуватися на тому, що нас об’єднує: «на нашій спільній людяності та вірі в Бога любові і милосердя». «В епоху, коли співіснування може здаватися далекою мрією, – наголосив він, – народ Лівану, сповідуючи різні релігії, є потужним прикладом: страх, недовіра і упередження тут не мають останнього слова, а єдність, примирення і мир завжди можливі. Ось місія, яка залишається незмінною в історії цієї улюбленої землі – свідчити неминущу істину, що християни, мусульмани, друзи та безліч інших можуть жити разом, будуючи країну, об’єднану пошаною та діалогом». Папа згадав про Декларацію Другого Ватиканського Собору Nostra Aetate, в якій підкреслюється, що справжній діалог і співпраця мають коріння в любові, що є єдиною основою миру, справедливості та примирення.
Смиренність і пошана як складові міжрелігійного діалогу
Як зауважив Лев XIV, попри те, що публічна діяльність Ісуса відбувалася переважно в Галилеї та Юдеї, в Євангеліях читаємо також про випадки, коли він відвідував регіон Десятимістя, а також околиці Тиру і Сидону, де Він зустрів сирійсько-фінікійську жінку, «чия непохитна віра спонукала його зцілити її дочку» (пор. Мк 7, 24-30). Тому, як підкреслив Папа, ця земля «стає місцем, де смиренність, довіра і наполегливість долають усі бар’єри і зустрічають безмежну любов Бога, яка охоплює кожне людське серце». Саме в цьому і полягає сутність міжрелігійного діалогу: відкриття присутності Бога поза будь-якими кордонами і запрошення шукати Його разом із пошаною та смиренністю.
Кедр і оливкове дерево – символи Лівану
Папа зазначив, що Ліван славиться своїми величними кедрами, але й оливкове дерево також є важливою частиною його культурної спадщини. Оливкове дерево є вічним символом примирення та миру, а його довге життя та надзвичайна здатність рости навіть у найскладніших умовах символізують стійкість і надію. «Як коріння кедрів і оливкових дерев проникає глибоко і широко розростається по землі, так і ліванський народ розкиданий по всьому світу, але об’єднаний непохитною силою і невмирущою спадщиною вашої батьківщини», – сказав Папа, наголошуючи, що у світі, який є дедалі більше взаємопов’язаним, вони покликані бути будівничими миру: «протистояти нетерпимості, долати насильство і викорінювати виключення, освітлюючи шлях до справедливості і злагоди для всіх через свідчення своєї віри».
Богородиця, яка обіймає всіх
На завершення Глава Католицької Церкви пригадав, що 25 березня у Лівані на державному рівні відзначається свято Благовіщення Пречистої Діви Марії. Особливим місцем відзначення цього свята є Марійський санктуарій в Гаріссі, що неподалік Бейрута, де розташована велична статуя Богородиці, Покровительки Лівану з розпростертими руками. «Нехай ці люблячі і материнські обійми Діви Марії, Матері Ісуса і Цариці Миру, – побажав Папа, – провадять кожного з вас, щоб у вашій батьківщині, на всьому Близькому Сході і в усьому світі дар примирення і мирного співіснування розливався “як потоки, що з Лівану ринуть”» (пор. Пісня Пісень 4, 15), приносячи надію і єдність усім».
