Четвертий день Апостольської подорожі і перший день перебування Папи Лева XIV у Лівані завершився зустріччю з представниками влади, дипломатичного корпусу й громадянського суспільства. Ділячись думками про Христове блаженство, запевнене миротворцям, він говорив про три характерні риси миротворців.
Про це пише Vatican News.
«Блаженні миротворці», – це євангельське блаженство є гаслом візиту Папи Лева XIV в Ліван, і навколо цієї теми оберталася його перша промова в Країні кедрів, яку він у неділю, 30 листопада 2025 р., виголосив під час зустрічі з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства. Зустріч відбулася в президентському палаці, під час переїзду до якого з аеропорту Папа частину дороги проїхав панорамним автомобілем. Незважаючи на рясну зливу, що обрушилася на ліванську столицю, місцеві мешканці вздовж дороги вітали гостя з великим ентузіазмом. У офіційній резиденції відбувся візит ввічливості до Глави Держави, а також зустрічі з очільниками уряду й парламенту.
Мир вимагає готовності завжди розпочати наново
«Для мене – це велика радість зустрітися з вами та відвідати цю землю, де “мир” – це набагато більше, ніж слово. Тут мир – це прагнення і покликання, дар і завжди відкритий будівельний майданчик», – сказав Лев XIV, розпочинаючи свою першу промову, на початку якої він особливо вказав на відповідальність високопосадовців за плекання миру. «Окрім природної краси та культурного багатства Лівану, які вже високо оцінили всі мої попередники, що відвідували вашу країну, ліванців вирізняє ще одна риса: ви – народ, який не здається, а перед обличчям випробувань вміє завжди сміливо відроджуватися. Ваша незламність є невід’ємною рисою справжніх миротворців: адже справа миру – це постійне починання заново», – сказав Папа, підкреслюючи, що будування миру вимагає наполегливості, що потрібна витривалість, щоби берегти життя.
Мова надії
За словами Святішого Отця, навколо нас в усьому світі здається, що перемагає своєрідний песимізм і почуття безпорадності. «Ви дуже постраждали від наслідків економіки, що вбиває, від глобальної нестабільності, яка також і в Леванті має руйнівний вплив, від радикалізації ідентичностей і конфліктів, але ви завжди хотіли і вміли починати все спочатку», – мовив Лев XIV, зауваживши, що Ліван може похвалитися добре сформованим громадянським суспільством. З цього випливає заохочення до еліт «ніколи не віддалятися від людей» та «служити своєму народові». «Бажаю вам усім зазвучати єдиною мовою: мовою надії, яка об’єднує всіх у відвазі завжди починати заново. Прагнення жити і зростати разом, як народ, нехай зробить кожну групу голосом поліфонії», – побажав він, згадавши і про важливий внесок численних ліванців, розсіяних у світі, які люблять свою батьківщину.
Виклик примирення
Далі Глава Католицької Церкви вказав на те, що ознакою миротворців, окрім здатності розпочинати наново, є те, що вони роблять це, ступаючи «важкою дорогою примирення». За його словами, «існують особисті та колективні рани, які потребують тривалих років, а то й цілого покоління, щоб затягнутися». І якщо не працювати над зціленням пам’яті, «важко прямувати до миру». «Однак істина та примирення завжди зростають разом: як у родині, так і між різними громадами та різними душами країни, а також між країнами», – наголосив Папа, додаючи, що тривале примирення неможливе без спільної мети, «без відкритості на майбутнє, в якому добро переважає над зазнаним чи завданим у минулому чи в теперішньому злом». Тому, за словами Святішого Отця, культура примирення не народжується лише з низів, але потребує «влади та інституцій, що визнають вищість загального блага над частковим». Бо мир – це «набагато більше, ніж рівновага, завжди нестабільна, між тими, хто живе роздільно під одним дахом», мир – це «вміти жити разом».
«Іноді вважається, що перед тим, як зробити будь-який крок, необхідно все прояснити, все вирішити, але насправді саме взаємне спілкування, також у разі непорозумінь, є дорогою, що веде до примирення. Найбільша істина полягає в тому, що ми всі разом входимо в задум, який Бог приготував для нас, щоб усі ми могли досягти повноти життя у стосунках між собою і з Ним», – мовив Лев XIV.
Мужність залишитися
Врешті, третьою рисою миротворців, яку виокремив Папа, є те, що «вони наважуються залишитися, також і тоді, коли це вимагає жертовності». Бувають моменти коли легше втекти або ж вигідніше податися деінде. «Потрібно справді мати сміливість і далекоглядність, щоб залишитися або повернутися до своєї країни, вважаючи гідними любові та відданості навіть досить складні умови. Ми знаємо, що невизначеність, насильство, бідність та багато інших загроз спричиняють тут, як і в інших місцях світу, відтік молоді та сімей, які шукають майбутнього деінде, незважаючи на великий біль від того, що вони залишають свою батьківщину. Звичайно, слід визнати, що від ліванців, розкиданих по всьому світу, ви отримуєте багато позитивного. Однак не слід забувати, що залишатися серед своїх і щодня співпрацювати в розвитку цивілізації любові та миру залишається чимось дуже цінним», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що Церкви не лише турбується про гідних тих, хто ступає на шлях міграції, але хоче, «щоб ніхто не був змушений виїжджати, і щоб кожен, хто цього бажає, міг у безпеці повернутися».
Як підкреслив Папа, викликом не лише Лівану, але й всього Леванту є запитання: що слід зробити, щоб молодь не почувалася змушеною залишати свою землю. «Християни та мусульмани, разом з усіма релігійними та цивільними складовими ліванського суспільства, покликані зробити свій внесок у цьому напрямку та докласти зусиль для підвищення чутливості щодо цього питання міжнародної спільноти», – підкреслив він, вказуючи також на «незамінну роль жінок у вимогливих і терпеливих зусиллях задля збереження та будування миру».
