Єпископ Київсько-Житомирський Віталій Кривицький SDB на І неділю Адвенту, що водночас є початком літургійного року, скерував пастирське послання до вірних.
Дорогі брати і сестри в Господі Ісусі Христі!
Початок Адвенту щороку ставить перед нами стародавній, але незмінно актуальний заклик: «Прийдіте, ходімо у світлі Господньому!» (Іс 2,5). У час темряви ці слова пророка Ісаї набирають особливої ваги. Ми стоїмо на порозі нового літургійного періоду, який Церква дарує нам як нагоду: призупинитися, відкрити очі, очистити серце та розпочати шлях до нової зустрічі з Христом.
Святий Павло у сьогоднішньому читанні звертається до нас словами, які звучать не як порада, а як тривожний і водночас повний надії заклик: «Час вже нам зі сну повстати» (Рим 13,11).
Сон, про який говорить Апостол, – це стан внутрішнього притуплення, байдужості, звички до темряви. Під час війни ми часто не маємо навіть фізичної можливості виспатись: повітряні тривоги, тривожні новини, втрати та виклики щодня будять нас суворою реальністю. Але є інший сон, набагато небезпечніший: сон духа – коли людина перестає бачити Бога у своєму житті, перестає шукати істину, зупиняється на шляху вдосконалення в доброму та звикає до зла. А у хвилини відчаю питає: А де ж той Бог?
Адвент – це Божий спосіб лагідно, але твердо нас збудити. По-батьківськи запросити повернутися до справжнього життя. Збудити в нас більшу віру. Збудити наше сумління. Збудити, врешті, нашу надію.
У першому читанні пророк Ісая змальовує видіння Єрусалиму, до якого прямують народи, шукаючи Божого світла: «Станеться, що гора дому Господнього буде поставлена на вершині гір і підійметься понад пагорби, і стечуться до неї всі народи» (Іс 2,2). Це видіння миру не є втечею від реальності – воно народжене серед темних обставин. Ісая бачив війну, політичні потрясіння, людський біль і беззаконня, але в цих умовах не боявся говорити про майбутнє, яке готує Бог. Він говорив також і про сьогодення своїх слухачів, бо саме в цих обставинах вони мали навчитися розпізнавати Бога та Його шлях.
Сьогодні пророк промовляє до нас – втомлених війною, інколи розчарованих у людях, схильних замикатися у собі та відчутті безвиході. Ми не можемо закрити очі на біль, втрати й кров. Але ми також не маємо дозволити війні вкрасти в нас надію. Саме в темні часи ми з особливим трепетом перечитуємо рядки Божого слова, щоб пережити присутність нашого люблячого Небесного Отця, який завжди поруч зі своїми дітьми і щедро їх благословляє.
Ми щодня питаємо Бога: як іти далі? На що не звертати уваги, а що, навпаки, є сьогодні надважливим? Час Адвенту – це час слухання, замислення, пошуку. Він завжди приносить плоди у тих, хто переживає його уважно. Прошу, щоб співпраця з Божим словом стала основою наших зусиль, бо саме Слово впроваджує нас у найголовніший сенс Адвенту – нову, глибоку зустріч із живим Христом.
Сьогоднішній уривок Євангелія нагадує нам три ключові істини:
• Христос приходить у несподіваний час;
• Бог бажає знайти нас готовими;
• а готовність – це передусім чесність і святість життя.
Бути пильним у час війни – для нас природно. Та Євангеліє вчить іншої пильності: духовної, моральної. На відміну від тих, хто живе в ілюзорній упевненості про завтрашній день, ми тепер добре знаємо крихкість людського життя та неминучість зустрічі з вічністю та Богом, який у ній панує. І саме там – по-справжньому – відкриється, чи було наше життя наповнене сенсом та угодне Богові. Тому сьогодні Христос каже нам: «Пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь» (Мт 24,42).
Сучасний світ, особливо в умовах війни, бореться не лише за свободу, але й за правду.
Ворожа пропаганда працює як зброя масового ураження – калічить свідомість, руйнує судження, сіє страх і зневіру. Те саме робить і духовний ворог: намагається послабити наш дух, прив’язати до тимчасових благ та зробити сліпими до Божого світла. Тож обираймо уважно, які голоси слухаємо. Молімося про дар розпізнання духів, щоб не впасти в інформаційну неволю чужих інтересів, тим більше коли йдеться про спасіння нашої вічної душі.
Корупція – інший різновид темряви, особливо небезпечний у час війни. Вона краде ресурси, послаблює державу, руйнує довіру й підриває спільне добро. І коли йдеться про цей гріх, немає значення, у яких він «об’ємах», бо його корінь один – походить від злого, ворога нашого спасіння. Адвент закликає не лише засуджувати корупцію назовні – а боротися зі злом у власних рішеннях, починаючи з маленьких щоденних виборів чесності.
Пильнуймо:
• щоб наше слово було чистим – тоді Бог промовлятиме через нього;
• щоб наші рішення були прозорими – тоді в нас розпізнаватимуть учнів Ісуса;
• щоб не звернути з Божих шляхів – бо День Господній близько.
Христос, Якого ми очікуємо, не приходить до нас абстрактно. Адвент – це не лише підготовка до Свята. Це зустріч з Богом, який входить у реальність нашого життя: тепер, сьогодні, у сприятливий час благодаті.
Він приходить у наших молитвах, особливо спільнотних, бо обіцяв: «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт 18,20). Приходить у Пресвятій Євхаристії – бо запевнив бути з нами до кінця світу. Приходить у Божому Слові – наче зненацька, щоб осяяти життєву ситуацію й показати правильний шлях. Приходить у потребуючому – і спасає нас у таланті служіння. Він прийде і у поранених війною – часто суворих і «незручних» – щоб навчити нас справжньої любові, якою Він перший полюбив нас.
Улюблені у Христі! На початку Адвенту звертаюся до всієї нашої дієцезії – до священників, богопосвячених осіб, мирян, молоді, родин, воїнів і тих, хто перебуває далеко від дому. Пройдімо ці чотири тижні не поспіхом, а з уважним серцем. Не бійтеся відкритися на нову зустріч із Христом! Не бійтеся того світла, яке відкриє нам правду про себе та покаже близькість Дня Господнього. У цьому світлі ми зможемо пережити цілющу силу Божої любові.
Не вагаймося йти за Господом, який прагне навчити нас жити у повноті та з непохитною надією долати випробування, що випали на долю нашої Церкви й нашого народу.
Нехай Господь зміцнить наших Захисників, зцілить поранених, поверне додому полонених, потішить тих, хто у скорботі, та благословить усіх, хто творить правду. А нас усіх нехай Святий Дух провадить дорогою Адвенту до нової, живої, справжньої зустрічі з Тим, хто надходить.
З пастирським благословенням
в Ісусі Христі
Ваш єпископ Віталій
