Пастирське послання на Адвент 2025 року скерував до вірних Львівський митрополит архієпископ Мечислав Мокшицький.
Текст послання опублікувала Львівська архідієцезія.
Дорогі вірні Львівської Архідієцезії!
З першою неділею Адвента ми розпочинаємо святий час чування, очікування та духовного відродження. Адвент є одним із найпрекрасніших періодів літургійного року: це час, коли Церква пробуджує в серцях віруючих прагнення Бога, тугу за Його близькістю та готовність прийняти Того, хто приходить як Світло світу і Князь миру.
Цього року Адвент у нашій архідієцезії набуває особливої глибини та піднесеності, оскільки ми переживаємо його у сяйві Ювілейного року, що добігає кінця, у подяці за 650 років існування Львівської митрополії, у радісному очікуванні 35-ї річниці відновлення структур Римо-католицької Церкви в Україні. Тогорічний Адвент це також час очікування 2026 року, який буде присвячений Найсвятішому Серцю Господа Ісуса. Ця велика духовна подія пов`язана з актом довіри нашої Архідієцезії Божому Серцю, здійсненому у 1918 році святим Йосифом Більчевським.
Тому я звертаюся до вас із словами пастирського підбадьорення, вдячності та запрошення до духовного оновлення.
Дорогі!
Церква у літургії Адвента закликає нас: «Приготуйте дорогу Господу, вирівняйте стежки для Нього!» У цих словах відображається суть даного періоду очікування. Ми маємо відкрити свої серця для преображаючої Божої благодаті і заново розпалити у собі живу віру.
Христос приходить до нас у таємниці Вифлеємської ночі, у таїнствах Святої Церкви, у Божому Слові, в іншій людині і, нарешті, прийде у славі наприкінці часів.
Кожен Адвент нагадує нам, що не можна задовольнятися лише поверхневою вірою. Христос приходить туди, де є для Нього місце. Тому я щиро закликаю вас, улюблені, дбати про справжнє духовне переживання цього періоду як часу молитви, відновлення духовного життя у родинах, примирення в таїнстві покаяння, участі в Роратніх Месах, допомоги бідним і нужденним, особливо тим, хто страждає від тривалої війни.
Адвент – це час, коли серце людини стає новим Вифлеємом – місцем прийняття Сина Божого, який народжується серед ночі, щоб принести світові світло і мир. Зараз, коли Україна все ще переживає біль і жорстокість війни, ми потребуємо цього світла більше, ніж будь-коли.
Прошу вас не втрачати надії, не дозволити, щоб темрява страху опанувала ваші серця, а допомогою у цьому нехай буде споглядання Ісуса, який є Еммануїлом – Богом з нами. Саме Він дарує мир, який перевищує будь-яке розуміння.
Возлюблені у Христі Брати і Сестри!
Вступаючи на дорогу Адвента, усвідомлюємо, що переживаємо останні тижні Ювілейного року, який мав привести нас до глибшого пізнання Божого милосердя, до прощення та відкриття серця для дії Господньої благодаті.
Церква у Ювілейному році ставить перед нами фундаментальні питання: як ми прожили цей благодатний час? Чи дозволили ми Богові змінити наше мислення, наші стосунки, наші рішення? Чи скористалися ми даром відпущення гріхів, сповіді, ювілейної молитви? І нарешті, чи спонукав нас цей рік до більшої любові до ближніх?
Якщо хтось не встиг, якщо хтось зволікав або взагалі заблукав – ще є час. Ще є можливість стати на шлях, де отримуються ювілейні ласки, ще можна навернутися до Бога, який «не гасить ґнота зі слабким полум`ям і не ламає надламаного очерету».
Від щирого серця закликаю вас завершити Ювілейний рік з відкритим серцем, примиреним і готовим прийняти Божий мир. У ці останні дні Ювілейного року возносімо до Господа молитву подяки і довіри.
У році, що минає, ми також дякували Богові за Ювілей 650-ліття існування Львівської митрополії, одного з найстарших і найважливіших осередків християнства на землях нашої частини Європи.
Саме тут, у Львові, протягом століть дозрівала віра багатьох поколінь християн. Саме тут молилися святі, душпастирі, богопосвячені особи та вірні, які часто у важкі часи залишалися вірними Христу.
Багатовікова історія нашої Митрополії зобов`язує нас бути людьми миру, надії та нести відповідальність за майбутнє Церкви. Дякую вам усім за те, що і сьогодні ви підтримуєте цей вогонь віри.
Дорогі Брати і Сестри!
За кілька тижнів ми будемо святкувати важливу подію – 35-ту річницю відновлення структур Римсько-католицької церкви в Україні. Вона спонукає нас до вдячності, особливо до вдячності святому Йоану Павлу II за те, що він ініціював процес відновлення обличчя нашої Церкви. Святіший Отець зробив це після років утисків, атеїзації, репресій проти священиків, ченців і віруючих. Завдяки Його сміливому рішенню Бог дав нам новий час – час відновлення храмів, парафій, спільнот, семінарій; час повернення до сакраментального до життя; час, в якому ми знову могли проповідувати Євангеліє і вільно сповідувати віру.
Дякую всім, хто протягом цих років відновлював Церкву в Україні, а особливо першому повоєнному пастирю, святої пам`яті кардиналу Мар’яну Яворському, соту річницю від дня народження якого ми будемо святкувати в наступному році, та всім, хто зберігав у своїх домівках християнські традиції, молитву і пам`ять про Церкву.
Ця річниця є закликом до того, щоб і сьогодні – у час війни, страху та невизначеності – ми не втрачали надії, а з довірою будували Церкву живу, сильну, вірну Христові.
Щоб це сталося, вже зараз оголошую про наступну важливу подію, а саме, що 2026 рік буде присвячений Найсвятішому Серцю Господа Ісуса. Це буде винятковий рік, оскільки він вписується у велику духовну традицію нашої архідієцезії.
У 1918 році, після закінчення Першої світової війни, святий Йосиф Більчевський, архієпископ львівський, урочисто довірив Львівську архідієцезію Найсвятішому Серцю Ісуса. Він зробив це під час великого зруйнування, воєнного хаосу і моральної кризи. Він зробив це, бо бачив у Серці Ісуса єдине джерело відновлення.
У своїх проповідях він нагадував: «Чим більше світ відкидає закон любові, тим більше Церква повинна звертатися до Серця Спасителя, бо в Ньому є спасіння і перемога». Він також говорив: «Хто віддає своє життя Серцю Ісуса, той знаходить мир, якого світ не може дати. Це Серце є школою милосердя, прощення і апостольської ревності». А в листі до вірних він писав: «У Серці Господа Ісуса є сила відновлення сімей, парафій і цілих народів. Тож не бійтеся, а довірте Йому все, що носите в своїх серцях».
Готуючись до року, присвяченого Божому Серцю, ми прагнемо знову довірити нашу архідієцезію, наші родини та всіх жителів України Тому, хто «тихий і смиренний серцем, Тому, хто несе мир душі».
У перспективі триваючої драми війни, страждань невинних, невизначеності завтрашнього дня довіра Найсвятішому Серцю Ісуса стає для нас нагальним і необхідним завданням. Ми взиваємо: «Ісусе, тихий і смиренний Серцем, зроби наші серця подібними до Твого Серця!»
Дорогі у Христі!
У цей час очікування я довіряю усіх вас опіці Пресвятої Діви Марії, Матері Адвенту, Обручниці Святого Духа і Цариці Миру. Нехай Її «fiat», Її готовність прийняти Боже Слово, стане для нас натхненням у ці тижні.
Нехай святий Йосиф Більчевський, ревний Пастир нашої архідієцезії, випросить для нас благодать оновлення сердець.
Нехай Бог дарує вам мир, мужність, терпеливість і радість віри.
На плідне переживання Адвента, на добре підготування до Різдва Христового та на завершення Ювілею і наступаючі річниці я від щирого серця благословляю вас: В ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Львів, 30 листопада 2025 року
№ 800/25
+ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит
