Державний Секретар Святого Престолу звершив Святу Месу з нагоди спомину жертв Голодомору, помолившись за справедливий мир в Україні.
Про це пише Vatican News.
«Сьогодні наше серце перебуває в мовчазному спогаді та молитві. Ми звершуємо Святу Євхаристію та поминаємо жертви Голодомору. Трагічне винищення голодом, навмисно спричинене в Україні в 1932-1933 роках коштувало життя мільйонам чоловіків, жінок і дітей. І причиною цього було не природне явище, а ненависть, несправедливість, байдужість і зловживання владою», – зазначив кардинал П’єтро Паролін, Державний Секретар Святого Престолу, розпочинаючи свою проповідь під час Святої Меси, яку він у четвер, 20 листопада 2025 року, очолив у храмі Сан-Андреа-делла-Валле. Євхаристія, приурочена до спомину жертв Голодомору, яку організувало Посольство України при Святому Престолі та Суверенному Мальтійському Ордені, звершувалася в намірі звільнення всіх полонених та за справедливий і тривалий мир для України.
У цьому контексті знаковою була участь у молитві підлітків, які були репатрійовані з Росії, та колишніх цивільних полонених. З кардиналом Пароліном співслужили Апостольський адміністратор Апостольського екзархату УГКЦ в Італії владика Григорій Комар, вислужений Екзарх владика Діонісій Ляхович та канонік Папської базиліки Пресвятої Марії владика Іриней Білик, а також численні священники різних обрядів. Українську владу представляли Віктор Єленський, голова Державної служби України з питань етнополітики та свободи совісті, та Ірина Верещук, заступник керівника Офісу президента України. Разом з українською громадою Вічного Міста в молитві єдналися італійські парламентарі та представники дипломатичного корпусу, акредитованого при Святому Престолі, деяких з них своїми мовами зачитали прохання під час Молитви вірних.
Очікування, підтримане молитвою
На початку проповіді кардинал Паролін звернувся до слів із старозавітної книги Плач Єремії, які прозвучали під час першого читання, які, за його словами, нагадують про «голос зраненого і знесиленого народу»: «Покинув спокій мою душу. Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч. Глибоко вбилось усе те мені в пам’ять, і душа моя в мені прибита» (пор. Плач Єремії 3,17-20). Проповідник зауважив, що саме в цьому глибокому розпачі з’являється проблиск світла, і посеред нестерпних страждань пророк, можливо, збираючи останні сили, вигукує: «Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає. Добре чекати мовчки від Господа спасіння» (Плач Єремії 3,25-26). Цей вислів, за словами проповідника, виражає не пасивне підкорення обставинам, а «активне очікування, підживлене молитвою, довірою і надією». «Сьогодні, разом з українським народом, зраненим історичними ранами та трагедією війни, що триває, ми покликані наполегливо молитися і свідчити віру, яка вистоює, сподівається, чекає в тиші, але приносить спасіння Господнє», – наголосив він.
Відродити надію
«З глибини душі я кличу до Тебе, Господи» (Пс. 130) – ці слова, як підкреслив Державний Секретар Святого Престолу, викарбувані вірою поколінь. Вони ніби лунають на устах українських матерів, що плачуть за дітьми, батьків, безсилих перед нестачею хліба, сімей, змушених мовчати через голод і терор. Та саме з цього болю постає світло надії. «Цю надію, – наголосив він, – сьогодні всі ми, паломники надії, прагнемо відродити для жертв минулого, для нинішніх стражденних, для народу, який прагне миру, свободи і спокійного майбутнього. Це надія, яка вимагає, щоб майбутні покоління більше не знали трагедій минулого».
Християнська надія, за словами проповідника, полягає в тому, що перед обличчям смерті ми маємо впевненість, що завдяки Христові, завдяки Його благодаті, яку ми отримали в Хрещенні, життя не завершується, а перетворюється. «У Хрещенні, поховані разом із Христом, ми отримуємо в Ньому воскреслому дар нового життя, яке руйнує стіну смерті, перетворюючи її на перехід до вічності», – сказав він.
«Дорогі брати і сестри, – вів далі кардинал, – згадуючи Голодомор, ми не можемо забути про трагедію, яка й досі терзає Україну. Молімося за полонених, за тих, хто живе далеко від своїх домівок, за тих, хто несе в тілі і душі рани війни. Молімося за роз’єднані сім’ї, за переляканих дітей, за серця, які втратили надію. Особливо в контексті Святого Року просімо Господа зворушити закам’янілість сердець, зупинити руки тих, хто коїть насильство, відкрити шляхи діалогу і миру».
Голод як зброя
Кардинал Паролін пригадав виступ Папи Лева XIV під час відвідин Сільськогосподарської та продовольчої організації ООН, в якому він засудив несправедливе використання голоду як зброї у війні. «У тому ж дусі ми можемо додати, що немає жодного виправдання для того, щоб змушувати тисячі цивільних осіб жити в темряві та холоді, – наголосив він. – Нас глибоко вражають новини про обстріли електростанцій та цивільних об’єктів, які ще більше ускладнили життя дуже багатьох людей. Це рана, яка пронизує домівки, родини, дітей і літніх людей, а також серця присутніх тут».
Проповідник підкреслив, що «кожен вчинок, який позбавляє цивільне населення можливості жити в гідних умовах, є образою людства і зневагою до Бога, який є світлом, життям і милосердям». Він закликав не залишатися байдужими «щодо тих, хто страждає від голоду, невизначеності, війни, зимового холоду, полону та вигнання», і процитував рядки з вірша українського поета Миколи Сядристого під назвою «Покоління», написаного у 1967 році: “Як згоріле насіння, спить в землі покоління. І долаючи путь, озирнись! Не забудь!”.
Зусилля заради миру
На завершення Державний Секретар Святого Престолу пригадав слова Лева XIV, які він сказав під час спілкування з журналістами у вівторок, 18 листопада 2025 р., перед поверненням з Кастель-Ґандольфо до Риму, про те, що, на жаль, щодня гинуть люди і що потрібно наполягати на тому, щоб досягнути мир, починаючи з припинення вогню і далі вести діалог. «Сьогодні перед Господнім вівтарем ми поновлюємо нашу віру в Бога життя, довіряємо Його вічному милосердю всіх жертв голоду, ненависті та насильства і з покорою та довір’ям благаємо, щоб для України скоро настав світанок миру, справедливого і тривалого миру», – сказав кардинал Паролін.
