Під час Пленарного засідання Конференції єпископів Італії в Ассізі голова Папської комісії у справах захисту неповнолітніх, архієпископ Тібо Верні, закликав до максимальної прозорості та фахового підходу у протидії випадкам сексуальних зловживань.
Про це пише Vatican News.
Його звернення прозвучало 18 листопада, коли Церква в Італії відзначала Національний день молитви за жертв насильства.
«Прозорість зміцнює довіру до Церкви»
Архієпископ наголосив, що Церква має відкрито говорити про наявні прогалини в системах захисту та професійно реагувати на кожен випадок. Такий підхід, за його словами, є необхідною умовою для того, щоб Церква була безпечним середовищем для дітей, молоді та родин.
Він нагадав про Щорічний звіт щодо діяльності у сфері захисту неповнолітніх, який викликав певні непорозуміння в церковних середовищах, але водночас допоміг окреслити важливі кроки вперед.
Співпраця, що приносить плоди
Архієпископ Верні згадав ініціативу «Memorare», підписану майже три роки тому. Ця угода дала початок широкій співпраці між Церквами різних країн та сприяла розвитку ефективних механізмів запобігання зловживанням.
«Ми допомагаємо спільнотам не лише запобігати зловживанням, але й компетентно та зі співчуттям реагувати там, де вони стаються», – зазначив він.
Попри різні підходи й інколи відмінні думки, співпраця повинна базуватися на чесному слуханні та взаємному навчанні.
Дивитися правді в очі
«Перед скандалом сексуальних зловживань ніхто не може казати, що діє бездоганно. Але всі ми покликані робити все можливе, щоб мінімізувати шкоду», – наголосив архієпископ.
Він підкреслив важливість погляду в минуле та чесної оцінки допущених помилок, щоб збудувати майбутнє, у якому превенція стане невід’ємною частиною життя Церкви, шкіл і родин.
«Порожнє крісло» – символ тих, кого ми втратили
Архієпископ поділився болючим досвідом зустрічі з групою жертв і тих, хто пережив насильство в дитинстві.
Серед них стояло порожнє крісло – знак пам’яті про чоловіка, який наклав на себе руки після пережитого насильства з боку членів Церкви.
«У всьому, що ми робимо, маємо бачити це порожнє крісло, – сказав він. – Воно нагадує нам, що наше завдання – слухати, розпізнавати і супроводжувати жертв та тих, хто вижив, навіть коли їхні слова болючі».
