14–16 листопада у Бібрці, в парафії св. Миколая, відбулися Дні молоді Золочівського деканату. Цьогорічна зустріч пройшла під темою «Стежками надії», яка стала запрошенням для молодих людей відчитувати Божу присутність у своїх пошуках, запитаннях і прагненнях.
Протягом цих днів учасники збиралися на молитву, адорацію, катехизи та братерське спілкування. Молодь відкривала для себе святих як тих, хто не лише колись відповів Богові “так”, але й сьогодні супроводжує кожного у випробуваннях і щоденних виборах. Їхні історії стали мостом між сучасними тривогами молодої людини й Божим задумом про її життя.
Одним із співорганізаторів Днів молоді був о. Петро Демій. Він зазначає, що служіння молоді – це місце, де щоденно перетинаються людські дороги, сумніви, надії та пошуки. За його словами, бути священником серед організаторів такої події означає бачити не лише активність молоді, але й глибину їхніх переживань, особливо у час війни.
Отець визнає, що найбільше промовляють моменти тиші. Під час адорації він спостерігав, як молоді люди схиляють голови у молитві, а в повітрі чути лише подих: «У цій тиші я відчуваю, як Бог працює. Як Він торкається тих, хто давно Його не чув; тих, хто прийшов випадково; тих, хто віддалився чи зневірився. Тоді стає очевидним: Дні молоді – це не стільки наша ініціатива, скільки відповідь на Боже бажання бути поруч із молоддю».
На думку о. Петра, завдання Церкви не полягає в тому, щоб давати готові відповіді. Натомість важливо створити простір, де молодь може відчути прийняття та почути Божий голос: «Коли бачу, як вони приходять із сумнівами, мріями, ранами війни й бажанням віднайти свій шлях, я розумію: наша місія – з відкритістю батьківського серця запросити їх у спільноту, де народжуються рішення, що змінюють життя».
Священник також ділиться словами, які часто повторює молоді про віру сьогодні: «Вірити – це мати мужність шукати світло навіть тоді, коли дорога неясна, але йти разом із тими, хто засвідчив можливість цією дорогою жити – зі святими».
Дні молоді завершилися урочистою Євхаристією та відновленням готовності учасників нести світло Христа у свої середовища. Для багатьох ці дні стали часом духовного оновлення, зустрічі з живою вірою Церкви та досвідом, який несе надію.
Отець Петро підсумовує це служіння просто й сердечно: «Після завершення таких днів я завжди кажу в серці: “Господи, дякую, що дозволив мені бути інструментом Твоєї надії”».
