У IX Всесвітній день убогих Папа Лев XIV розділив обід з близько 1300 людьми з усього світу. У вступному слові він згадав про багатьох людей, які страждають від насильства, війни та голоду.
Про це пише Vatican News.
У залі Павла VI лунають неаполітанські мелодії, змішуючись зі сміхом 1300 гостей – убогих, біженців, забутих, які прийшли на обід з Папою Левом з нагоди ІХ Всесвітнього Дня убогих. Страви прості: овочева лазанья, котлети, фрукти з Неаполя і баба на десерт.
Після молитви «Ангел Господній» у неділю, 16 листопада 2025 р., Папа Лев XIV прийшов до зали, щоб пообідати з тими, хто там зібрався. «З великою радістю ми зібралися сьогодні на цей обід у цей день, якого так прагнув мій улюблений попередник, Папа Франциск, – сказав він. – Поаплодуємо йому». Папа подякував духовним дітям святого Вінсента де Поля за приготування обіду. «Ми справді, справді сповнені духом подяки і вдячності за цей день», – додав він. Благословляючи їжу, Папа звернувся у своїх думках до тих, хто досі страждає у всьому світі. «Просімо також Божого благословення для багатьох людей, які страждають від насильства, війни та голоду», – сказав він, запрошуючи: «Споживімо сьогодні цю трапезу в дусі братерства».
Зал, наповнений людяністю
По всій залі волонтери-вікентійці, які відзначають 400-річчя свого засновника, жваво пересуваються між столами, обслуговуючи гостей і усміхаючись. У фойє вони підготували для кожного гостя набір засобів особистої гігієни, а також невеликий панеттоне, класичний італійський різдвяний кекс. Волонтери прибули з ближніх і далеких місць. Серед них також представники вікентійської родини з України, які також допомогли здійснити прощу з нагоди Ювілею кільком безритульним.
Скаути, волонтери Карітасу, богопосвячені та миряни заповнили зал, даруючи близькість тим, хто живе на задвірках суспільства. За столом Папи одна жінка тримала комікс про Піноккіо, який вона хотіла подарувати Святішому Отцю. Поруч з нею сидів молодий чоловік з Кот-д’Івуару, який не є католиком. «Це не має значення, — сказав він. — Тут прекрасно, ти почуваєшся як вдома». За кілька місць від нього жінки з Чіклайо, Перу, ділилися своїми проблемами. «Я вдова, – сказала одна з них. – Я живу з матір’ю і дочкою, яка проходить лікування. Ми роками чекали на державне житло – тепер ми піднялися в списку. Сподіваємося, що все налагодиться. Віра допомагає нам. Я жива завдяки Ісусу. Дякую Богу, що ще є добрі люди, люди доброї волі».
Коли трапеза закінчилася, Папа підвівся і вказав на кошики з фруктами з Неаполя, заохочуючи своїх гостей взяти їх із собою додому і не забути забрати подарунковий набір біля виходу.
