У місті Барі в Італії проголошено блаженним священника Кармело Де Пальму. Його життєвий шлях був присвячений невтомному служінню духовного провідництва вірних. Новопроголошений блаженний завжди мав на меті освятити себе і освячувати інших, вірно виконуючи Божу волю.
Про це пише Vatican News.
«Бог любить того, хто дає з радістю!»: таким було гасло Кармело Де Пальми, священника Архидієцезії Барі-Бітонто, якого в суботу, 15 листопада 2025 року, проголошено блаженним. Урочистість відбулася в соборі Святого Миколая в місті Барі, що на півдні Італії, під час Святої Меси, яку очолив кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих та представник Святішого Отця.
Життєвий шлях
Кармело Де Пальма народився 27 січня 1876 року в місті Барі та був третім з п’яти братів. Коли йому було 5 років, він залишився сиротою. У десятирічному віці вступив до семінарії святого Миколая, а згодом закінчив богословські студії в Неаполі, де 1898 року був висвячений на священника. Згодом, через стан здоров’я, на деякий час переїхав до бенедиктинського монастиря в Монтекассіно. 17 червня 1900 року його призначили капеланом базиліки Святого Миколая в Барі. Він ревно служив Божому людові, звершуючи Святу Месу, сповідаючи і опікуючись багатьма душпастирськими справами. З 1902 року він був призначений каноніком базиліки Святого Миколая де також виконував різноманітні служіння: секретар Великого Пріора базиліки, церемоніймейстер, канцлер, опікун крипти, кантор і вікарій капітули з 1945 по 1951 рік. Коли провід базиліки Святого Миколая, за розпорядженням Святого Престолу, було доручено отцям домініканцям, блаженний Кармело Де Пальма отримав завдання духовного провідника бенедиктинських черниць Святої Схоластики в Барі, а також облатів і облаток Святого Бенедикта. З ентузіазмом і старанністю він виконував це завдання упродовж сорока років. Він також дуже серйозно ставився до духовного провідництва, особливо молоді. Блаженний Кармело настільки невтомно посвячував себе служінню сповідника і духовного наставника, що його називали «героєм сповідальниці».
Служіння блаженного Кармелло
Кармело Де Пальма також присвячував себе іншим душпастирським завданням, таким як провідник Жіночої молоді Католицької акції (а згодом і жінок) а також підтримував та очолював Апостольський союз духовенства (заснований у Барі в 1957 році). Крім того, він був духовним наставником багатьох мирян, серед яких були Слуги Божі Джованні Модуньо (один з найбільших педагогів XX століття), до навернення якого Де Пальма доклав чимало зусиль, та Біна Морфіні, засновниця осередку третього кармелітського ордену в Барі. Під кінець життя його здоров’я погіршилося: хронічний коліт, атеросклероз міокарда і прогресуюча втрата зору. У лютому 1961 року він востаннє відслужив прилюдно Святу Месу. Згодом, через хворобу, він міг звершувати богослужіння лише у своїй кімнаті, де однак і далі приймав людей, щоб сповідати. В останні місяці життя він був змушений вести нерухомий спосіб життя. Відійшов до вічності 24 серпня 1961 року від серцевої недостатності.
Чудо за посередництвом Кармело Де Пальми
Для беатифікації Кармело Де Пальми спричинилося чудесне зцілення бенедиктинської черниці з монастиря святої Схоластики в Барі, яке приписується його заступництву.
Геройські чесноти Блаженного
Блаженний плекав чесноту віри інтенсивним молитовним життям, в центрі якого була Свята Меса та набожність до Божої Матері. З цієї віри випливала його покірність Богу: «Моє прагнення, – говорив він, – єдине: завжди виконувати волю Божу; тому дякуймо Йому щомиті з вірою, яка завжди жива, великодушно приймаючи те, що Йому подобається».
Блаженний героїчно жив чеснотою милосердя. Він щедро допомагав убогим та потребуючим. У багатьох і різноманітних обов’язках священничого життя він завжди мав на меті освятити себе і освячувати інших, практикуючи постійну аскезу, вподібнювався до Христа, Який був для нього справді Дорогою, Істиною і Життям.
