Приймаючи учасників міжнародного семінару про звʼязок між містикою та святістю, Папа Лев XIV нагадав про те, що виняткові явища, які можуть супроводжувати досвід єднання людини з Богом, є другорядними в оцінюванні її святості, головними критеріями якої є підкорення Божій волі та чесноти.
Про це пише Vatican News.
У четвер, 13 листопада 2025 р., Папа Лев XIV зустрівся у залі Павла VI у Ватикані з учасниками конференції на тему «Містика, містичні явища і святість», яку організувала Дикастерія у справах визнання святих і яка від 10 до 12 листопада відбувалася в Папському Урбаніанському Університеті. Святіший Отець подякував їм за внесок у висвітлення і поглиблення «одного з найпрекрасніших досвідів віри», деякі аспекти якого вимагають розпізнання.
Важливий, але не головний аспект
Наступник святого Петра зазначив, що Церква крізь століття визнає, що «у серці містичного життя лежить усвідомлення глибокої єдності з Богом», а ця подія благодаті «проявляється у своїх плодах». «Містика характеризується як досвід, що виходить за межі суто раціонального пізнання не завдяки заслугам того, хто її переживає, а завдяки духовному дару, який може проявлятися по-різному, навіть у вигляді протилежних явищ, таких як яскраві видіння або густа темрява, страждання або екстаз. Однак самі по собі ці виняткові події залишаються другорядними і не є суттєвими для містики та святості: вони можуть бути їхніми ознаками, як особливі харизми, але справжньою метою завжди є і залишається сопричастя з Богом», – сказав він.
Містика і критерії святості
Отож, як зауважив далі Папа, надзвичайні явища, що можуть супроводити містичний досвід, не є «необхідними умовами для визнання святості вірного». Якщо вони є, вони «підсилюють його чесноти не як індивідуальний привілей, а як спрямовані на збудування всієї Церкви, містичного Христового Тіла». «Найважливішим і найголовнішим у розгляді кандидатів на святість є їхнє повне і постійне підкорення Божій волі, об’явленій у Святому Письмі та живому апостольському Переданні. Тому важливо зберігати рівновагу: так само, як не слід просувати справи канонізації лише через наявності виняткових явищ, так само слід бути обережними, щоб не обмежувати їх, якщо життя Слуг Божих позначене такими явищами», – наголосив Лев XIV, нагадавши, що богослов’я та духовні автори надають критерії для розрізнення справжніх духовних явищ, «які можуть траплятися в атмосфері молитви й щирого шукання Бога», від проявів, «які можуть бути обманливими».
«У центрі розпізнання щодо вірного є уважне слухання про його славу святості та перевірка його досконалої чесноти, як вираження церковного сопричастя та глибокого єднання з Богом», – підсумував Святіший Отець.
