Під час зустрічі із учасницями чергової федеральної асамблеї августиніанських монастирів Італії, Папа Лев XIV наголосив на важливості присутності та місії споглядальних спільнот у Церкві. Він заохотив черниць посвятити себе з неподільною любов’ю своєму покликанню та свідчити про радість єдності з Богом.
Про це пише Vatican News.
У четвер, 13 листопада 2025 року, Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані учасниць чергової федеральної асамблеї августиніанських монастирів Італії. Він привітав новообрану Голову федерації та подякував її попередниці за виконану роботу. «Федерація августиніанських монастирів Італії об’єднує різні чернечі спільноти, які, однак, мають спільний харизматичний характер, і це є особливо важливим у час, коли вся Церква прагне поглибити та розвивати синодальний вимір», – сказав Святіший Отець. У контексті навчання Папи Франциска про те, що необхідно прямувати разом в наслідуванні Христа, Лев XIV пригадав про деякі аспекти присутності та місії споглядальних спільнот у Церкві.
Неподільно посвятити себе покликанню
«Перший з них, за словами Папи Лева XIV, – це жити і свідчити про радість єдності з Богом». Цитуючи уривок із твору «Сповідь» святого Августина, Єпископ Риму зазначив, що він говорить про радість, даровану тим, хто служить Господу з чистої любові (пор. 10, 22-32), і робить висновок: «Це і є щастя: радіти тобою, у тобі, і через тебе, і поза цим немає іншого» (там само). «Повна радість для людини, особливо для християнина, полягає у спілкуванні з Господом, у тій близькості з Небесним Нареченим, якій ви, за покликанням, присвячуєте все своє життя», – підкреслив Папа. Отож, Святіший Отець заохотив присутніх «посвятити себе з неподільною любов’ю цьому покликанню, із захопленням прийнявши чернече життя: літургію, спільну і особисту молитву, адорацію, роздумування над Божим Словом, взаємну допомогу в спільнотному житті. Це дасть вам мир і втіху, а тим, хто стукає у двері ваших монастирів, – послання надії, яке красномовніше від тисячі слів», – продовжував він.
Бути вільними від рабства зовнішності
Коментуючи другий аспект їхньої присутності в Церкві, Папа наголосив на свідченні любові. «Згідно з августиніанським ідеалом, ви покликані, залишаючись вірними Правилу, наслідувати у братній спільноті, життя першої християнської громади, (пор. Regula 1,1-3), – підкреслив Лев XIV. Він закликав черниць «намагатися любити одна одну щирою любов’ю, як сестри», а також «без галасу, бути уважними і турботливими одна до одної». «У суспільстві, яке настільки зосереджене на зовнішньому вигляді, де заради того, щоб потрапити на сцену і отримати оплески, іноді не вагаються порушувати пошану до людей і їхніх почуттів, нехай ваш приклад тихої і прихованої любові допомагає наново відкривати цінність щоденної і стриманої милосердної любові, спрямованої на суть любові, вільної від поневолення зовнішністю», – заохотив Святіший Отець.
Плекати різні форми співпраці
Третя важлива тема, яку заторкнув Папа, стосувалася саме Федерації. Він пригадав слова Пія XII який виступав за те, щоб така форма об’єднання була поширена в чернечому житті, «аби досягти легшого і зручнішого розподілу обов’язків, тимчасового переходу, корисного і часто необхідного з різних причин, черниць з одного монастиря в інший, взаємної економічної допомоги, координації роботи, захисту спільного дотримання правил та з інших причин» (Апостольська конституція Sponsa Christi Ecclesia, 21 листопада 1950 р.). На важливості прямування в цьому напрямку також наголошував Папа Франциск в Апостольській конституції Vultum Dei quaerere (див. № 30). Лев XIV підкреслив, що «Церква цінує згадані форми співпраці, а також необхідність для всіх розвивати їх і конкретно реалізовувати свою приналежність до них, долучаючись до ініціатив, що пропонуються, в тому числі на національному рівні, і відкриваючись, де це необхідно, до особливих можливостей підтримки, таких як об’єднання». За словами Лева XIV, «це принесе велику користь спільнотам у різних сферах, особливо в такій фундаментальній, як освіта». На завершення Святіший Отець пригадав слова святого Августина: «Те, чого ти прагнеш, є прекрасним і гідним найвищої любові […]. Нехай це прагнення не спонукає тебе відкинути порядок, а навпаки, прийняти його, бо без нього не можна досягти того, що так великодушно любиш» (Contra Faustum, 22,53).
