Продовжуючи під час загальних аудієнцій роздуми про вплив Христового воскресіння на виклики нашого часу, що є завершенням циклу «Ісус Христос – наша надія», приуроченого до Святого Року, під час чергової зустрічі з прочанами Папа Лев XIV зупинився на тому, як пасхальна духовність є натхненням для загальнолюдського братерства.
Про це пише Vatican News.
«Віра в смерть і воскресіння Христа та життя у пасхальній духовності вселяє надію в життя і спонукає вкладати в добро. Зокрема, це допомагає нам любити і підтримувати братерство, що, без сумніву, є одним із найбільших викликів для сучасного людства, як це чітко бачив Папа Франциск», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свої роздуми, якими він поділився з учасниками загальної аудієнції, яка в середу, 12 листопада 2025 р., відбувалася на площі Святого Петра у Ватикані. Продовжуючи роздуми з циклу «Ісус Христос – наша надія», заключна частина яких присвячена таїнству Пасхи, цього разу він запропонував кілька думок про пасхальну духовність, яка надихає братерство.
Сповнення нашої людяності
Як підкреслив Єпископ Риму, братерство народжується з «глибоко людяної якості». Йдеться про те, що ми є «спроможними творити стосунки», та, якщо хочемо, то можемо «будувати між нами автентичні узи». «Без стосунків, які підтримують нас і збагачують від самого початку нашого життя, ми не змогли б вижити, рости, вчитися. Вони різноманітні, різні за формою і глибиною. Але безсумнівно, що наша людська сутність найкраще розкривається, коли ми перебуваємо і живемо разом, коли нам вдається відчути справжні, неформальні зв’язки з людьми, які перебувають поруч з нами», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що коли ж ми зосереджені на собі самих, то ризикуємо потрапити в самотність, нарцисизм. Тоді інша особа зводиться «до когось, від кого щось отримуємо».
Доступна мрія
«Ми добре знаємо, що також і сьогодні братерство не є чимось само собою зрозумілим, воно не виникає миттєво. Численні конфлікти, війни по всьому світу, соціальні напруження та почуття ненависті, здавалося б, свідчать про протилежне», – вів далі Папа, наголошуючи, що попри це «братерство не є гарною недоступною мрією, не є прагненням незначної кількості наївних людей». Однак, щоби здолати тіні, які загрожують йому, «потрібно сягнути до джерел», а насамперед, «черпати світло та силу від Того, Який єдиний визволяє нас від отрути неприязні». У цьому контексті Наступник святого Петра нагадав, що слово «брат» походить від дуже давнього кореня, який означає «піклуватися, носити в серці, підтримувати, утримувати». Якщо ж застосовуємо його до кожної людини, воно «стає закликом, заохоченням».
Знак загального прийняття
Святіший Отець зазначив, що ми часто думаємо, що коли йдеться про брата/сестру, то це відсилає до кровної спорідненості, до приналежності до тієї самої сім’ї. Але, як добре знаємо, «незгода, розлади, а іноді й ненависть, можуть спустошити також і стосунки між родичами». «Це свідчить про необхідність, нагальну сьогодні як ніколи раніше, переосмислити вітання, з яким святий Франциск Ассізький звертався до всіх, незалежно від їхнього географічного та культурного походження, релігійних та доктринальних переконань: omnes fratres було інклюзивним способом, за допомогою якого святий ставив на один рівень усіх людей, саме тому, що визнавав їх спільну долю гідності, діалогу, прийняття та спасіння», – мовив Лев XIV, нагадавши, що Папа Франциск через 800 років відсвіжив цей підхід в енцикліці «Fratelli tutti».
Як підкреслив Папа Лев, оте «tutti», тобто, всі, що для святого Франциска було гостинним знаком всезагального братерства, виражає «суттєву рису християнства, яке від самого початку було звіщенням Доброї Новини, призначеної для спасіння всіх». «Це братерство ґрунтується на заповіді Ісуса, яка є новою, адже виконана Ним самим, як найповніше втілення волі Отця: завдяки Йому, що полюбив нас і віддав Себе за нас, ми можемо, у свою чергу, любити один одного і віддавати життя за інших, як діти єдиного Отця і справжні брати і сестри в Ісусі Христі», – сказав Святіший Отець.
Полюбив нас до кінця
Підсумовуючи, Папа зазначив, що Ісус «полюбив нас до кінця», як значиться в Євангелії від Івана. Коли наблизилися страсті, Він добре знає, що Його історичний період добігає до завершення, Він боїться того, що має статися, переживає муки та почуття покинення. Та Його воскресіння третього дня є «початком нової історії», а учні стають повністю братами «після того, як прожили багато часу разом», не лише тоді, «коли переживають більш Ісусової смерті, але, насамперед, тоді, коли розпізнають Його як Воскреслого, отримують дар Святого Духа та стають Його свідками».
«Брати і сестри підтримують один одного у випробуваннях, не відвертаються від тих, хто потребує допомоги: плачуть і радіють разом у діяльній перспективі єдності, довіри, взаємної підтримки. Ця динаміка є тією, яку нам заповідає сам Ісус: “Любіть один одного, як я вас полюбив” (пор. Йн 15, 12). Братерство, яке дарує нам Христос, що помер і воскрес, визволяє нас від негативної логіки егоїзму, розбрату, тиранії і повертає нас до нашого первісного покликання в ім’я любові і надії, які щодня оновлюються. Воскреслий вказав нам шлях, яким ми маємо йти разом з Ним, щоб почуватися і щоб бути “всі – брати і сестри”», – мовив Лев XIV.
