Очоливши Святу Месу в бенедиктинському храмі святого Анхельма з нагоди 125-ї річниці його освячення. Папа Лев XIV нагадав про завдання м монашества шукати Ісуса і нести Його «всім, кого зустрічаємо, вдячні за дари, які Він нам дав, і за любов, з якою Він нас випередив.
Про це пише Vatican News.
Монастир – це місце зростання, миру, гостинності та єдності, навіть у найтемніші періоди історії. На це звернув увагу Папа Лев XIV, відвідуючи у вівторок, 11 листопада 2025 р., бенедиктинську спільноту на Авентинському пагорбі Риму. Ввечері того дня він очолив у монастирському храмі святого Анхельма Святу Месу, приурочену до 125-річчя його освячення.
Перетворювальна присутність
На початку проповіді Святіший Отець згадав, що святиня була побудована з ініціативи його попередника Лева XIII, разом з розташованою поруч міжнародною бенедиктинською колегією, щоби «посилити бенедиктинську присутність у Церкві та світі», дбаючи також про дедалі більшу згуртованість у лоні Бенедиктинської Конфедерації, запровадивши уряд Абата Примаса. «А все тому, що він був переконаний, що ваш стародавній Орден може дуже допомогти всьому Божому люду в такий складний час, яким був перехід між XIX і XX століттями», – сказав Лев XIV, нагадуючи, що монашество від самих своїх початків було «пограничною» дійсністю, спонукаючи відважних чоловіків і жінок «насаджувати осередки молитви, праці та милосердної любові у найвіддаленіших і найнедоступніших місцях, часто перетворюючи пустельні території на родючі та багаті землі з сільськогосподарської та економічної точки зору, але передусім із духовної».
На підвалинах Христа
Як підкреслив проповідник, також і в наш час не бракує викликів. Стрімкі зміни, яких ми є свідками, ставлять перед нами «нечувані досі проблематики». І це богослужіння, за його словами, нагадує нам про те, що подібно до апостола Петра, святого Бенедикта, та численними іншими, ми «зможемо відповісти на вимоги отриманого покликання лише поставивши Христа в центрі нашого життя та нашої місії», маючи за відправну точку той акт віри, який розпізнає «в Ньому Спасителя», та перетворюючи його «в молитву, навчання, зусилля задля святого життя».
«Тут все це здійснюється різними способами: насамперед через літургію, а відтак через Lectio divina, дослідження, душпастирську опіку, за участю монахів, які приїжджають з усього світу, та через відкритість до духовенства, чернецтва і мирян найрізноманітнішого походження і стану», – сказав Папа, вказуючи на діяльність монастиря, університету, інституту літургії, які повинні зростати як «школа служіння Господеві». Тому, на думку Наступника святого Петра, цей осередок покликаний стати «пульсуючим серцем великого світу бенедиктинського світу, маючи в центрі, як повчав святий Бенедикт, храм».
Місце зустрічі між скінченним і безконечним
Далі Папа зупинився на деяких моментах із біблійних читань, які говорять про храм: перше читання говорило про ріку, що випливає зі святині, що перегукується з образом серця, що перекачує живильні речовини, щоб усі члени тіла могли зростати й бути корисними для інших; в другому читанні йшлося ж про духовний храм, споруджений на скелі-Христі. Проповідник підкреслив, що момент посвячення є «урочистим моментом в історії сакральної споруди, коли її посвячують бути місцем зустрічі між простором і часом, між скінченним і безконечним, між людиною та Богом», тобто, «дверима, відчиненими у вічність». За словами Святішого Отця, лише Ісус може дати «остаточну та фундаментальну відповідь», якої шукає кожна людина, «Його ми покликані шукати, до Нього ми покликані вести всіх тих, кого зустрічаємо, вдячні за дари, які Він нам щедро роздав, і насамперед, на любов, з якою Він нас випередив. «Тоді цей храм дедалі більше ставатиме місцем радості, де можна відчути красу того, що ми ділимося з іншими тим, що безкорисливо отримали», – підсумував Лев XIV.
