Лист Префекта Дикастерії доктрини віри остаточно підтверджує негативну думку, яку висловив єпископ Байо-Лізьє, щодо явища, пов’язаного з імовірною провидицею Мадлен Омон, що відбулося в 70-х роках і було пов’язане з проектом спорудження величезного світлового хреста, який мав гарантувати прощення гріхів і спасіння тим, хто наблизиться до нього.
Про це пише Vatican News.
«Явище нібито об’явлень у Дозуле», пов’язане зі спорудженням величезного хреста, який би гарантував прощення гріхів і спасіння тим, хто наблизився до нього, «слід остаточно вважати не надприродним». Це постановила Конгрегація віровчення, оголосивши про це в листі, який підписав кардинал-префект Віктор Мануель Фернандес, згідно з яким Преосвященний Жак Аберт, єпископ Байо-Лізьє, уповноважений видати відповідний декрет. Рішення схвалив Лев XIV 3 листопада 2025 року, а сам лист опубліковано 12 листопада.
У французькому містечку Дозуле між 1972 і 1978 роками Ісус нібито 49 разів з’являвся матері сімейства Мадлен Омон, просячи про спорудження так званого «Славного Хреста Дозуле», який так і не був побудований: він мав бути повністю освітленим і досягати висоти 738 метрів, з раменами довжиною 123 метри, щоб його було видно здалеку як знак вселенського спасіння. В останні десятиліття в різних країнах світу були зведені «Хрести Любові», зменшені в сто разів порівняно з так званим «Славним».
Уже в квітні 1983 року тодішній єпископ дієцезії Жан-Марі-Клеман Бадре заявив, що «в жодному разі спорудження монументального хреста в Дозуле (…) не може бути справжнім знаком прояву Божого Духа». Той самий єпископ 8 грудня 1985 року заявив: «Що стосується того, що відбувається в Дозуле, дій та агітації, збору коштів людьми, які діють на власну відповідальність, без повноважень, без будь-якої пошани до авторитету єпископа, (…) фанатична пропаганда на підтримку “послання”, (…) беззаперечне засудження тих, хто не приймає його, змушують мене, згідно з моєю совістю, вважати, що за всім цим бурлінням я не бачу ознак, які дозволили б мені визнати “явлення”, про які говориться, справжніми». Теперішній єпископ Аберт, на основі останніх правил щодо розпізнавання ймовірних надприродних явищ, запропонував Дикастерії зробити «заяву про ненадприродність».
«Дикастерія, – йдеться у листі кардинала Фернандеса, – уповноважує Вас остаточно заявити, що явище гаданих об’явлень у Дозуле визнається не надприродним, тобто таким, що не має справжнього божественного походження».
Серед проблемних елементів, виокремлених у гаданих повідомленнях, є порівняння «хреста, якого вимагається в Дозуле, з хрестом в Єрусалимі», що «може спричинити плутанину між знаком і таїнством та створити враження, що можна “відтворити” або “відновити” у фізичному сенсі те, що Христос вже зробив раз і назавжди». Крім того, підкреслюється, що «деякі формулювання, що містяться в нібито посланнях Дозуле, наполягають на спорудженні “Славного Хреста” як нового знаку, необхідного для спасіння світу, або привілейованого засобу для отримання прощення і всесвітнього миру. Іноді йдеться про “помноження знаку”, нібито таке поширення є місією, яку доручив сам Христос».
Дикастерія віровчення зазначає, що «хрест не потребує 738 метрів сталі чи бетону, щоб заявити про себе: він підноситься щоразу, коли серце під дією благодаті відкривається на прощення, коли душа навертається, коли надія відроджується там, де це здавалося неможливим, і також тоді, коли, цілуючи маленький хрестик, віруючий ввіряє себе Христу». Вона також наголошує, що «жодне приватне одкровення не повинно вважатися загальним обов’язком або знаком, який нав’язується сумлінню вірних, навіть якщо разом з такими явищами з’являються духовні плоди. Церква підтримує прояви віри, які ведуть до навернення і любові, але застерігає від будь-якої форми “сакралізації знаку”, яка призводить до того, що матеріальний предмет вважається абсолютною гарантією спасіння».
У посланнях Дозуле сказано, що «всі, хто прийде покаятися біля підніжжя Славного Хреста, будуть спасенні», що «Славний Хрест відпустить усі гріхи» і що всі, хто «з вірою прийде покаятися, будуть спасенні в цьому житті і у вічності». Ці твердження Дикастерія вважає «несумісними з католицьким вченням про спасіння, благодать і таїнства».
У листі також згадуються інші послання, які були спростовані фактами, наприклад, те, що Ісус просив збудувати «Славний Хрест» і Санктуарій до кінця Святого Року 1975, «бо це буде останній Святий Рік». Це не відповідає дійсності, оскільки з того часу було проведено ще два звичайні (2000 і 2025) і два позачергові (1983 і 2016) Святі Роки. Також перелічено апокаліптичні твердження, як-от те, що Ісус нібито сказав: «Якщо людина не зведе Хрест, я зроблю так, щоб він з’явився, але у вас вже не буде часу».
«Хрест як знак побожності, – підсумовує Дикастерія віровчення, – ніколи не є суто зовнішнім атрибутом. Коли християнин вшановує хрест, він не поклоняється дереву чи металу і не вважає, що матеріальний хрест може замінити спасенну дію, яка вже відбулася у Христовій Пасці, а поклоняється Тому, хто на ньому віддав своє життя».
