7-9 листопада у київській парафії Воздвиження Хреста Господнього відбувалась канонічна візитація єпископа-ординарія Віталія Кривицького SDB.
Про це повідомляє сторінка Київсько-Житомирської дієцезії.
Візитація розпочалася з привітання ординарія вірними і духовенством на чолі з настоятелем парафії, о. Мареком Громоткою OCD та вечірньої Святої Меси, яку очолив єпископ. Під час Меси настоятель, згідно з традицією, представив дієцезіяльному пастиреві парафію, історія створення та розвитку якої відіграла виключну роль у відродженні Римсько-Католицької Церкви в Україні за часів комуністичних переслідувань.
«Ми побачили парафію, яка мусила демонструвати гнучкість у часи переслідувань, щоб мати можливість існувати, – сказав у своїй проповіді єпископ, коментуючи Євангеліє дня про нечесного управителя. – Всі розуміли, що лізти на рожен означає закрити парафію. Сьогодні ми перебуваємо у важливому моменті життя цієї парафії, оскільки досі в ній ще ніколи не було канонічної візитації – такої, як вона має бути. Це час розібратися у багатьох речах, час, коли ми, з одного боку, зобов’язані заглибитися у те, до чого, можливо, ніяк не доходили руки. Але я хотів би, щоб ми поглянули на це глибше: це час для того, щоби сам Бог зазирнув у наші справи і сказав, чи є ми християнською спільнотою, чи служимо ми Богові, а не мамоні; чи має парафія тих, хто заступатиметься за неї на небесах; чи є бідні та потребуючі, які, просячи Господа про хліб насущний, знаходять його у тутешній спільноті. Я хочу, щоб кожен з вас поставив собі це запитання: чи ви є плідними християнами, чи вмієте ділитися словом Євангелія – як вербально, так і цілим своїм життям».
Після Служби Божої єпископ Віталій провів зустріч із парафіяльною спільнотою Святого Розарію і групою «Преображення». Завершився перший день візитації спільною вечерею в монастирі отців кармелітів, що опікуються парафією.
Наступний день візитації розпочався з зустрічей єпископа з дітьми та підлітками. Під час яких наймолодші члени християнської спільноти, на яких Церква покладає свої надії на майбутнє, мали можливість невимушено поспілкуватися зі своїм пастирем, поставити йому питання і попросити про практичні поради для свого духовного життя. Після цього єпископ Віталій почергово відвідав монаші спільноти сестер юзефіток і сестер салезіянок, ознайомився з метричними книгами, а після Святої Меси – провів зустріч із родинами, які належать до парафії.
Недільний ранок розпочався зі Святої Меси, після чого владика продовжив своє знайомство з парафіянами – зокрема, поспілкувавшись із парафіяльним хором, який вносить свою лепту у гідність та красу богослужіння. Згодом відбулася ще одна Служба Божа, під час якої спільнота на чолі з єпископом Віталієм особливим чином молилася за єпископа-помічника Київсько-Житомирської дієцезії Олександра Язловецького, який цього дня святкував шосту річницю своїх єпископських свячень.
У підсумковій проповіді владика Віталій підкреслив, що фінальний день візитації збігається зі святом Річниці освячення Латеранської базиліки – серця західної Церкви і кафедри єпископа Рима. Зазначивши, що навіть у складні часи люди будували на славу Господню прекрасні стіни храмів, оскільки прагнули віддати Богові найкраще, гідне Його, він наголосив на важливості передусім надати стінам духовної міці – як на це вказує й історія цієї парафії.
«Фортеця будується передусім у нашому серці, – сказав він. – Це будівля, яку ми муруємо заради життя вічного. Ми не маємо права казати що це не на часі, навіть з огляду на війну, бо добре знаємо євангельську настанову: не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський. Ми повинні бути готовими до цього моменту; та цеглинка, яку ми закладаємо у фортецю, має бути довершеною та досконалою, як Отець наш досконалий».
На завершення Святої Меси єпископ уділив пастирське благословення родинам із дітьми і жінкам, які при надії, зазначивши, що діти – це найцінніший скарб парафії та всієї Церкви, оскільки саме вони через роки відповідатимуть на покликання, стоятимуть при вівтарі і служитимуть християнським спільнотам як богопосвячені. Після Служби Божої відбулась зустріч з членами парафіяльної ради і парафіянами. У розмові з пастирем кожен мав змогу поділитися думками щодо викликів, проблем і баченням їхнього вирішення.
