Єпископ Риму відслужив Святу Месу з нагоди урочистості посвячення Латеранської базиліки в катедральному соборі Римської дієцезії, разом із нею роздумуючи про завдання будувати живий храм на міцних підвалинах, що вимагає не боятися зусиль, вміючи розпізнавати все те добро, яке чинить Бог через свою Церкву. Особливим завданням катедрального храму, за його словами, є дбання про красу літургії.
Про це пише Vatican News.
Тисячолітня історія Церкви вчить нас, що лише з покорою і терпеливістю можемо з Божою допомогою побудувати справжню спільноту віри, здатну поширювати любов і сприяти місії. На цьому наголосив Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 9 листопада 2025 р., очолив у базиліці святого Йоана на Латерані. Цього дня Церква відзначала свято на згадку про посвячення цього храму, що є катедральним собором Римської дієцезії. Тож Єпископ Риму відсвяткував його разом з дієцезіальною спільнотою, нагадуючи, що це свято відзначає вся Церква не лише для того, щоб з радістю й вдячністю згадати важливий історичний факт – посвячення храму, який імператор Костянтин спорудив після того, як проголосив свободу християнського культу.
«Ця базиліка, “Мати всіх Церков”, є чимось набагато більшим, ніж пам’ятником і історичною пам’яткою: вона є «знаком живої Церкви, збудованої з вибраного і дорогоцінного каміння в Христі Ісусі, наріжному камені » (пор. 1 Пт 2, 4-5), і як така нагадує нам, що і ми, як «живе каміння, будуємо на цій землі духовний храм» (II Ватиканський Собор, Догматична конституція Lumen gentium, 6)», – сказав Святіший Отець, навівши слова святого Павла VI, який з нагоди молитви «Ангел Господній» 9 листопада 1969 року повчав, що у християнській спільноті доволі швидко зродився звичай застосовувати термін «церква», що означає «збір вірних», також і на позначення храму, де вони збираються.
На надійних підвалинах
Тож у цьому контексті проповідник запропонував деякі паралелі, розпочавши із фундаменту. Якщо б той, хто споруджував цей храм, не докопався до достатньо міцних підвалин, споруда б не втрималася і розвалилася, або ж створювала постійну загрозу для тих, хто всередині. «Це також допомагає нам замислитися. Адже і ми, працівники живої Церкви, перш ніж зводити величні структури, повинні копати в собі і навколо себе, щоб усунути будь-який нестійкий матеріал, який може завадити нам дістатися до голої скелі Христа», – мовив Лев XIV, покликаючись на друге читання, в якому святий Павло писав про «єдиний фундамент», Яким є Ісус Христос.
«Тому, дорогі браття і сестри, працюючи з усією відданістю на служінні Божому Царству, не будьмо поспішними і поверхневими: копаймо глибше, звільняючись від критеріїв світу, який надто часто вимагає негайних результатів, бо не знає мудрості чекання. Тисячолітня історія Церкви вчить нас, що тільки з покорою і терпеливістю можна з Божою допомогою побудувати справжню спільноту віри, здатну поширювати любов, сприяти місії, проповідувати, прославляти та служити тому апостольському вченню, першим осередком якого є цей храм», – наголосив Єпископ Риму.
Шлях, що вимагає не боятися рухатися вгору
У цьому контексті проповідник далі зупинився на євангельській розповіді про зустріч Ісуса та Закхея, багатого чоловіка, який відчував потребу такої зустрічі. Щоб могти побачити Ісуса, він, задля малого зросту, виліз на дерево, зробивши «незвичний і невідповідний жест для особистості його рангу», що звикла отримувати «все що хоче, мов на блюдці». «Тут, натомість, шлях довший, і для Закхея полізти між гіллям означає визнати свої обмеження і подолати стримуючі гальма гордості. Таким чином він може зустріти Ісуса, Який каже йому: “Сьогодні маю зупинитися в твоєму домі”. Звідти, з тієї зустрічі, для нього починається нове життя», – сказав Папа, підкреслюючи, що Ісус перемінює нас, кличучи трудитися на великому Божому будівельному майданчику. Він нагадав, що протягом останніх років образ «будівельного майданчика» часто використовувався для того, щоби описати церковний шлях дієцезії, виражаючи «реальні, відчутні на дотик зусилля», з якими громади «щоденно зростають у взаємообміні харизмами та під проводом пастирів».
«В історії величної будівлі, в якій ми перебуваємо, – нагадав Святіший Отець, – не бракувало критичних моментів, зупинок, коректувань проектів під час будівництва. Проте, завдяки наполегливості тих, хто був перед нами, ми можемо зібратися в цьому чудовому місці. У Римі, хоч і з великими зусиллями, зростає велике благо. Не дозволяймо, щоб втома заважала нам розпізнавати і відзначати його, щоб підживлювати і поновлювати наш порив. Зрештою, жива любов також формує обличчя нашої Церкви, щоб усім ставало дедалі ясніше, що вона є “матір’ю”, “матір’ю всіх Церков”, або навіть “мамою”, як сказав святий Йоан Павло II, звертаючись до дітей саме в це свято».
Служіння молитви
Наприкінці Єпископ Риму нагадав про ще одне важливе завдання катедрального храму, яким є літургійне життя, що є «вершиною, до якої прямує діяльність Церкви» та «джерело, щ якого струменіє її сила». В літургії, за його словами, сходяться всі теми, про які говорилося вище: у ній «ми будуємося як Божий храм, як Його помешкання в Святому Духові, та отримуємо силу проповідувати Христа». «Тож піклування про неї там, де знаходиться Петрів престол, має бути таким, щоб слугувати прикладом для всього Божого люду, з дотриманням приписів, з увагою до різної чутливості учасників, згідно з принципом мудрої інкультурації, і водночас у вірності тому стилю урочистої стриманості, що є типовим для римської традиції і може принести велику користь душам тих, хто бере в ній активну участь. Необхідно приділяти максимум уваги тому, щоб проста краса обрядів могла виразити цінність богопочитання для гармонійного зростання всього Господнього Тіла», – підсумував Лев XIV.
