З нагоди річниці єпископських свячень єпископа Олександра Язловецького, що припадає на 9 листопада, ми підготували інтерв’ю з італійським церковним геральдистом Джузеппе Кватрочоккі. Його творчість тісно пов’язана з Церквою в Україні — саме він створив герби єпископів Віталія Кривицького SDB, Олександра Язловецького, Миколи Лучка OP, а також Київсько-Житомирської дієцезії та Базиліки Меншої у Бердичеві.
У нашій розмові Джузеппе поділився історією свого покликання до служіння через мистецтво церковної геральдики, розповів про шлях, який привів його до цього унікального фаху, та про особливості своєї праці, у якій поєднуються віра, символіка і краса.
Джузеппе, як Ви відкрили своє покликання до створення гербів?
Це сталося 14 липня 1985 року. Мені було 12 років, і я був присутній на єпископських свяченнях у катедрі К’єті.
З цієї нагоди було надруковано та роздано буклет, який дозволяв стежити за всією літургією. Гортаючи його, я одразу звернув увагу на малюнок – герб нового єпископа. Це зображення мене вразило й зацікавило настільки, що я запитав у свого настоятеля, пам’ять про якого я глибоко шаную, що це таке. Він коротко відповів: «Це називається геральдика», не додаючи нічого більше, ймовірно, тому що сам не знав цього предмета достатньо добре.
З роками ця цікавість дедалі зростала, спонукаючи мене шукати інформацію, читати й вивчати тексти з геральдики.
Оскільки я також вивчав графічні дисципліни, а ще мови та музику, то згодом почав відтворювати деякі геральдичні малюнки та ділитися ними в інтернеті.
Це були перші роки існування мережі, коли ще не було соціальних мереж. Я користувався одним сайтом, власник якого постійно заохочував мене вдосконалюватися. Так, крок за кроком, усе й почалося… аж до сьогодні.
Деякі єпископи з України просили Вас створити для них герб. З яких інших країн Ви отримували такі прохання?
Окрім Італії та України, я отримав чимало запитів з різних країн світу.
Справді, їх було дуже багато: можна сказати, що я «мандрівно» побував від Південної Америки до Африки, від Європи до Азії — не враховуючи численних Апостольських нунціїв, які також просили мене створити для них герб.
З часом я мав честь працювати для кардиналів, прелатів, базилік менших, дієцезій, церковних інституцій та багатьох інших структур у різних куточках світу.
Чи можете назвати якісь характерні особливості гербів єпископів із різних країн або регіонів?
Чесно кажучи, мені рідко доводилося використовувати «місцеві» символи, яких вимагали деякі єпископи.
Таке траплялося, наприклад, з деякими африканськими єпископами, які хотіли, щоб у їхньому щиті (йдеться саме про щит, а не весь герб) були зображені елементи, властиві їхній землі: хтось просив зобразити африканську хатину, інший — барабани чи інші символи, пов’язані з рідним краєм.
Чи можна сказати, що герб — це «портрет душі» єпископа?
Безумовно, так! Можна сказати, що герб — це портрет душі єпископа, а також програма його єпископського служіння.
Це виражається не лише у виборі емалей і металів чи у зображених елементах, але й у самому гаслі.
Останнє майже завжди походить зі Святого Письма або з текстів Отців Церкви й гармонійно поєднується з графічною композицією, утворюючи цілісність, що символічно виражає справжню життєву програму.
Як Ви обираєте символи для герба?
Не раз траплялося, що мене просили створити герб, який зовсім не відповідав правилам геральдики, і мені доводилося переконувати власника використати символіку, яка була би геральдично коректною, доречною та шляхетною — гідною Наступника Апостолів.
Символи обираються залежно від контексту й ситуації, адже один і той самий елемент може мати різне значення залежно від інтерпретації.
Іноді символи пропонують мені, а я їх затверджую або коригую; іноді ж сам обираю, надихаючись ідеями, гаслом чи духовністю єпископа.
Який символ був для Вас найглибшим або найзначущішим у гербі єпископа?
Не існує символу, який був би «важливішим» за інші: кожен символ має глибоке та особисте значення для свого власника.
Кожен герб унікальний — зі своєю історією та своїм змістом.
Для мене всі вони прекрасні, важливі й промовисті, кожен по-своєму.
Які інструменти Ви використовуєте у своїй роботі? Чи поєднуєте традиційні методи з сучасними?
У своїй роботі я безперечно використовую сучасні методи. Ми живемо в епоху цифрових технологій, і сьогодні майже всі замовляють цифровий малюнок, яким зручніше користуватися.
Не раз я ставав об’єктом критики з боку тих, хто називає себе «тим, хто малює вручну» — часто випадкових і не надто компетентних осіб, які говорять лише заради того, щоб себе показати.
Насправді ж користуватися програмами для цифрового малювання зовсім не просто. Багато хто думає, що достатньо одного «кліку», щоб отримати результат, лише тому, що не доводиться бруднити руки фарбами. Але запевняю Вас — це не так!
За цим стоять роки спроб, навчання, експериментів і помилок, які можна подолати тільки завдяки постійній практиці.
Адже навіть у цифровому малюванні використовуються «олівці», які не залишають слідів на папері, але все одно залишаються олівцями.
