Проповідуючи під час Святої Меси в день спомину всіх померлих, Папа Лев XIV підкреслив, що християнська пам’ять про померлих – це не лише спогад про минуле, а передусім погляд у майбутнє, оживлений пасхальною надією на зустріч у вічності, до якої нас провадить Христос.
Про це пише Vatican News.
«Любов перемагає смерть. У любові Бог збере нас разом з нашими близькими. І якщо ми крокуємо в любові, наше життя стає молитвою, яка підноситься і єднає нас із померлими, наближає нас до них, в очікуванні нової зустрічі в радості вічності», – сказав Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у неділю, 2 листопада 2025 р., очолив на римському монументальному цвинтарі «Campo Verano» з нагоди дня спомину всіх померлих вірних.
Погляд не в минуле, а в майбутнє
Йдучи слідами своїх попередників, Святіший Отець у день, призначений особливій молитві за померлих, відвідав кладовище, де очолив Євхаристійне богослужіння. На початку проповіді він зазначив, що пам’ять про наших близьких нас супроводжує кожного дня, про них часто нагадують якісь речі чи місця. «Сьогодні, однак, ми зібралися тут не тільки для того, щоб вшанувати пам’ять тих, хто пішов з цього світу. Християнська віра, заснована на Христовій Пасці, допомагає нам жити пам’яттю не тільки як спогадом про минуле, але й, перш за все, як надією на майбутнє. Це не стільки погляд у минуле, скільки погляд уперед, до мети нашого шляху, до безпечної гавані, яку нам обіцяв Бог, до безкінечного свята, яке нас чекає», – мовив проповідник.
Надія, що ґрунтується на воскресінні
За словами Папи, саме ця «надія майбутнього» надихає нашу пам’ять і нашу молитву в цей день. «Це не ілюзія, яка допомагає втамувати біль від розлуки з близькими людьми, і не просто людський оптимізм. Це надія, заснована на воскресінні Ісуса, Який переміг смерть і відкрив для нас перехід до повноти життя», – сказав він, повторивши те, що сказав кілька тижнів тому під час загальної аудієнції: «Воскреслий гарантує нам пристань, веде нас до дому, де ми очікувані, люблені, спасенні».
На підвалинах любові
Святіший Отець підкреслив, що ця остаточна зустріч, на яку нас збере Господь, буде «зустріччю любові». «З любові Бог нас створив, в любові Свого Сина Він спасає нас від смерті, в радості любові з Ним і з нашими близькими Він хоче, щоб ми жили вічно», – сказав він, зауваживши, що ми йдемо до цієї мети, якщо «живемо в любові і практикуємо любов один до одного, особливо до найслабших і найбідніших». До цього Ісус заохочує нас, мовивши: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене».
Ввіритися надії, яка не розчарує
Підсумовуючи, Папа заохотив слухачів у той час, коли «біль через відсутність тих, кого вже немає з нами, закарбовується в нашому серці», ввірятися «надії, яка не розчаровує». Споглядати на Воскреслого Христа, уявляючи наших близьких як «огорнутих Його світлом», дозволяючи на те, щоб у нас відлунювала Його обітниця вічного життя. «Він назавжди усуне смерть. Він назавжди переміг її, відкривши перехід до вічного життя – тобто, звершивши Пасху – через тунель смерті, щоб, з’єднавшись з Ним, ми також могли увійти туди і пройти крізь нього. Він чекає на нас, і коли ми зустрінемося з Ним наприкінці цього земного життя, ми будемо радіти разом з Ним і з нашими близькими, які випередили нас», – сказав Лев XIV, побажавши, щоб ця обітниця «підтримувала нас, скеровувала наш погляд уперед, до тієї надії майбуття, якої не забракне».
